Мені 57 років, я розлучена, маю єдину доньку, яка вийшла заміж і зараз живе в іншому місті. Донедавна я жила сама в своїй квартирі, розпоряджалася своїм часом так, як вважала за потрібне.
Моя літня мама живе окремо, я щодня їй телефонувала, заїжджала два-три рази на тиждень, привозила все необхідне, допомагала з хатньою роботою. Але зараз мамі потрібен більш ретельний догляд. Я хотіла її забрати до себе, але вона категорично відмовилася, тому я була змушена переїхати до неї.
Моїй мамі 87 років. Вона живе в квартирі, в якій вже багато років не було ремонту. І справа тут зовсім не в грошах. А в тому, що мама нічого не хоче міняти в своїй квартирі. Їй все подобається.
Квартира виглядає далеко не кращим чином. Коли я зрозуміла, що моїй мамі потрібна допомога, то не могла її кинути. Адже мама мене народила, виростила і вивчила.
Тоді я зібрала свої речі і переїхала до мами. Жити ми стали з нею в одній квартирі. Коли я переїхала, то я вмовила маму, що вона дозволить мені зробити хоча б ремонт в кімнаті, в якій буду жити я. Спочатку мама погодилася, але через тиждень вона передумала.
Тепер моя мама не дозволяє мені викинути жодну річ зі своєї квартири. Навіть старі і зовсім нікому не потрібні речі повинні залишатися на своєму місці. Вся квартира сповнена старого одягу, газет, журналів, книг. Таке відчуття, що ми живемо на звалищі.
Скільки я сил і часу витратила на те, щоб умовити маму хоч щось змінити в квартирі. Марно! Я сплю на дуже незручному і старому ліжку з периною. Купити нормальне ліжко я не можу: адже мама не дозволяє мені викинути старе ліжко і перину. А нове ліжко мені інакше просто ніде поставити!
Щоб я не зробила або не запропонувала – все моїй мамі не подобається. А якщо ще врахувати, що з віком вона почала погано бачити і погано чути, то ситуація стала ще складнішою.
Мама дуже голосно дивиться телевізор, а якщо їй щось сказати, вона відразу ображається як мала дитина. Я нічого не вирішую. Я розумію, що я живу в квартирі своєї мами, але ж я приїхала до неї, тому що вона без мене б не впоралася.
Мені здається, що взагалі є три варіанти того, як діти можуть доглядати за своїми старими батьками. Один з варіантів: діти повинні дати своїм батькам можливість жити самим до тих пір, поки вони самі можуть себе обслуговувати. Звичайно, діти при цьому повинні їх обов’язково часто відвідувати.
Інший: діти можуть забрати своїх батьків до себе. Це потрібно робити тільки тоді, коли іншого виходу просто немає. Або ще один: діти самі переїжджають в квартиру до своїх батьків і доглядають за ними.
Саме цей варіант обрала я. І можу сказати тільки одне: цей варіант далеко не найкращий! Я не знаю, як мені все це витерпіти. Мамі стає все гірше, кинути її одну і повернутися в своє місто, я не можу.
Але сил жити з мамою і доглядати за нею, у мене теж немає. Що ж робити?
Фото ілюстративне – mirovich.media.
