X

Я живу за кордоном, в Чехії, а батьки мої залишилися в Україні. Вони наполягають, щоб я поверталася додому і їх доглядала, адже вони вже літні люди, яким уже за сімдесят. Тепер я стою перед вибором – краще майбутнє для своєї дитини за кордоном, чи догляд за батьками в селі

Мої батьки на мене ображаються, бо вважають, що я їх зрадила, адже вони літні люди, яким потрібна моя допомога, а я не можу бути поруч з ними, тому що знаходжуся за кордоном.

Я єдина донька у своїх батьків, і до того ж пізня дитина, як то кажуть. Я народилася, коли їм було близько сорока років.

Жили ми в селі, і треба сказати, що жили дуже бідно.

Проте я не скаржуся, бо можу з впевненістю сказати, що провела щасливе дитинство.

Може у нас і не було грошей, зате було багато любові – мої батьки мене дуже любили і робили для мене все, що було в їхніх силах.

Згодом я вийшла заміж, і пішла від них, але вони тоді ще добре себе почували, і не потребували допомоги.

Зараз трохи інша ситуація – моїм батькам за сімдесят, вони літні люди, яких дедалі більше турбують проблеми із здоров’ям.

Вони і далі живуть в селі, і дуже хочуть, щоб я жила з ними.

Адже вони сподівалися, що саме я і догляну їх в старості.

В цьому і проблема, бо в мене на даний час трохи інші плани на життя, а батьки не хочуть цього розуміти і ображаються.

Сімейне життя у мене не склалося, я з чоловіком розлучилася, тому зараз маю розраховувати лише на себе, адже сама виховую десятирічну доньку.

Тому я поїхала за кордон, в надії – дати своїй дитині краще майбутнє.

Ми всі жили в селі, я постійної роботи ніколи не мала, завжди перебивалася підробітками і якимись тимчасовими заробітками.

Я не звинувачую своїх батьків, але вони не подбали про те, щоб я отримала вищу освіту, тому я позбавлена багатьох перспектив.

Але в березні ми з донькою виїхали за кордон, зараз ми живемо в Чехії.

І я зрозуміла, що біда, яка сталася в Україні, дала мені новий шанс почати життя спочатку.

Я влаштувалася на роботу, дочка пішла в школу, дитині там дуже подобається.

Я впевнена, що якщо ми залишимося тут, за кордоном, то я зможу значно більше і сама досягнути, і дитині дати.

Тепер я стою перед дилемою: повертатися в Україну і доглядати за своїми літніми батьками, які щодня мені телефонують і просять їхати додому.

Чи дбати насамперед про своє майбутнє і майбутнє своєї дитини – і залишатися за кордоном?

Я пропонувала батькам, що знайду людину, яка буде за ними доглядати, і сама платитиму їй, але мама не хоче, каже, що я їй не донька, якщо сама відмовляюся їх доглядати.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

user2:
Related Post