fbpx
Життєві історії
Я живу за кордоном, маю тут сім’ю, маю багато грошей. Але кожне Різдво і Великдень я повертаюся в Україну, їду до своїх колишніх свекрів. Старенька свекруха накриває стіл, свекор пече пироги. Цих людей я не забуду ніколи, поки матиму можливість, постійно їздитиму до них

Коли ми з Андрієм одружилися, стали жити в його батьків. Він у них єдиний син, і мають вони чималий будинок, місця вистачало для всіх.

Зі свекрами мені дуже пощастило, але я це зрозуміла лише згодом, коли минуло трохи часу.

Спочатку у нас все добре було, а потім народилася донечка. Дідусь з бабусею мені в усьому допомагали, вони дуже любили онучку. Коли Світланка пішла в садочок, я вийшла на роботу. За цей час чоловік дуже змінився, вже не радів так сімейному життю, був холодний до мене, менше цікавився дитиною.

Коли я поверталася додому з важкими сумками, адже заходила в магазин за продуктами – мене зустрічав свекор, бо шкодував мене, щоб я не носила важкого. Я була безмежно вдячна йому, але мені так хотілося, щоб це робив мій чоловік, але він у цей час спокійно собі дивився вдома телевізор.

А потім мені запропонували роботу за кордоном, але потрібно було їхати аж в Португалію. Я довго думала, адже це був чудовий шанс для мене отримати гарну посаду і дуже високу зарплату. Тоді до мене підійшла свекруха, вона сказала, що поговорили з батьком і вирішили, що якщо я захочу їхати працювати за кордон, то вони будуть сидіти з онучкою, гарно доглядатимуть за нею, а я можу бути спокійна. Андрій вже давно думав розлучитися зі мною і його батьки це добре бачили, хоча він поки нікому не говорив. Але жив своїм життям, зустрічався з іншою.

Я знаю, що батьки Андрія люди дуже добрі та відповідальні, тому прийняла рішення їхати.

5 років я жила і працювала в Португалії, знайшла там свою долю. Ми купили квартиру, я назбирала багато грошей, загалом життя влаштувала добре. А потім повернулася в Україну, щоб забрати Світланку до себе, адже чекала на синочка і вже збиралася залишати роботу, щоб сидіти вдома, а доньку влаштувати на навчання. З другим чоловіком мені дуже пощастило, він прийняв Світланку, як рідну доньку.

Відтоді кожне Різдво і Великдень я приїжджаю до своїх колишніх свекрів, вони моя родина, я люблю і шаную цих людей. Дякуючи їм я влаштувала своє життя і маю гарну долю. Не зважаючи на те, що наше життя з їх сином не склалося, вони поставилися до мене по-людськи і від онучки не відмовилися. Вони моя родина, я зараз дуже допомагаю їм. Маю можливість гарну і грошей багато, а все завдяки колишнім свекрам. І трапляються в житті люди такі.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page