Мою долю легкою не назвеш. Я була двічі заміжня, але щастя з своїми чоловіками я не зазнала.

Перший раз я вийшла заміж дуже молодою, в 19 років вже мамою стала. У нас з чоловіком народилося двоє діточок: син і донечка.

Та ні діти, ні я його не цікавили, а от друзі і випивка – це на першому місці у нього завжди було.

Прожили ми так 10 років, і я не витримала, коли одного разу заглянула в холодильник, і побачила, що він пустий, а діти їсти просять.

Від чоловіка я пішла до своєї мами, але прожила я там недовго. Бо через рік мені зробив пропозицію один чоловік.

І хоч я його не дуже сильно любила (точніше сказати – зовсім не любила), але погодилася, бо думала, що з чоловіком мені легше буде дітей ростити.

Іван, мій другий чоловік, не пив, але виявився дуже скупим. Він рахував кожну копійку, яку я витрачала. Ми навіть хліб купували в розрахунку дві скибки на одну людину.

Мої діти часто були голодними. Бо на продукти чоловік виділяв мені мізер.

У нас народилася ще спільна донька. До неї чоловік ставився трохи краще, ніж до моїх дітей, але все одно ми жили дуже скромно.

Коли діти підросли, я все кинула, з чоловіком розлучилася, і поїхала в Італію.

На заробітках я вже 20 років. За цей час всіх трьох дітей я житлом забезпечила.

А 5 років тому я зійшлася з одним італійцем. Алехандро старший за мене на 10 років, він довго мені пропонував переїжджати до нього, але я все ніяк не могла наважитися.

А потім собі подумала – а що я втрачаю? Діти у мене забезпечені, а я хоч трохи поживу для себе.

У Алехандро є великий будинок на околиці Риму, де ми і живемо.

До мене попросилися приїхати в гості мої діти з онуками, і я не знала, як про це сказати Алехандро.

Я була впевнена, що він не дозволить, щоб дві мої доньки, невістка, і 5 внуків до нас приїхали. Адже я вже навчена попереднім досвідом, що мої діти, крім мене, нікому були не потрібні, навіть своєму рідному батькові.

Та він випадково почув нашу розмову, і дуже мене здивував – скажу чесно, від нього я такого не очікувала.

Алехандро став сварити мене, що у нас є великий будинок, а я своїм дітям квартиру шукаю, щоб вони на два тижні приїхали на відпочинок!

Він відразу взявся готуватися до приїзду гостей. А коли мої діти і внуки приїхали, то він не дав їм витратити жодної копійки, бо все сам оплачував.

Кажуть, що італійці жадібні. Але я на свої очі побачила, що це неправда – все залежить від людини.

Мої діти поїхали додому в захваті і від Італії, і від мого теперішнього чоловіка. Вони радіють за мене, кажуть, що нарешті і я знайшла своє щастя.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.