fbpx
Життєві історії
Я живу в місті в трикімнатній квартирі, маю чоловіка та дітей. Живемо дуже добре, не бідуємо. А десь рік назад мама стала проситися до нас, каже, щоб ми її забрали. Чоловік і свекри не хочуть, щоб вона жила з нами. Сьогодні ввечері мені зателефонує мама з села знову, а я не знаю, що їй сказати

Я вже 10 років живу в місті, маю чоловіка і двох дітей.

Нам дуже допомагають батьки Дениса. Навіть трикімнатну квартиру, в якій ми живемо, вони подарували моєму чоловікові.

Батьки мої так і жили в селі, вони люди небагаті.

Минулого року не стало тата, мама залишилася одна. Зараз їй 63 роки.

Відтоді, як вона живе одна, постійно просить мене, щоб я забрала її до себе, бо їй важко в селі і сумує за нами.

Я пояснюю мамі, що живемо в квартирі свекрів, а вони будуть не в захваті, коли ще й мама там оселиться. Я ще розумію, якби вона потребувала цілодобового догляду, але ж вона сама зараз трохи може щось робити. Хата у мами маленька, навіть якщо її продати, то за ці гроші в місті нічого не купиш.

Я їй відмовляю, кажу, хай ще трохи поживе в селі сама. Вона ображається, а наступного дня телефонує знову і я слухаю те ж саме.

Сьогодні мама мені знову подзвонить ввечері. А що мені їй сказати?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page