Я вже 10 років живу в місті, маю чоловіка і двох дітей.
Нам дуже допомагають батьки Дениса. Навіть трикімнатну квартиру, в якій ми живемо, вони подарували моєму чоловікові.
Батьки мої так і жили в селі, вони люди небагаті.
Минулого року не стало тата, мама залишилася одна. Зараз їй 63 роки.
Відтоді, як вона живе одна, постійно просить мене, щоб я забрала її до себе, бо їй важко в селі і сумує за нами.
Я пояснюю мамі, що живемо в квартирі свекрів, а вони будуть не в захваті, коли ще й мама там оселиться. Я ще розумію, якби вона потребувала цілодобового догляду, але ж вона сама зараз трохи може щось робити. Хата у мами маленька, навіть якщо її продати, то за ці гроші в місті нічого не купиш.
Я їй відмовляю, кажу, хай ще трохи поживе в селі сама. Вона ображається, а наступного дня телефонує знову і я слухаю те ж саме.
Сьогодні мама мені знову подзвонить ввечері. А що мені їй сказати?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.