fbpx
Життєві історії
Я жила за кордоном, бо поїхала на заробітки, працювала на двох роботах, чим могла, допомагала батькам, братові, а особливо племінникам. Одяг, взуття та євро – чим могла. А тепер вони ще хочуть, щоб я віддала їм свою частку в батьківському будинку

Колись ми з братом народилися і виросли в селі, у нас був гарний будинок, в якому ми з батьками і жили.

Я була старша за Павла на вісім років, тому змалку була для нього нянькою, вихователькою, захисницею. Як тільки почала працювати, то намагалася йому купити взуття та одяг, бо наші батьки завжди бідно жили і не могли нас забезпечити усім необхідним.

Тато наш любив заглядати у чарку, і життя в дитинстві у нас з братом було непростим.

Відразу після закінчення школи я поїхала з дому, а Павло залишився, після армії брат відразу одружився. Народилися мої племінник та племінниця.

Невістка не працювала, і як я зрозуміла, теж була любителькою заглядати у чарку. нашому У будинку з’явилася її сестра з дитиною.

Мій брат багато працював, щоб усіх нагодувати та забезпечити. У результаті теж почав з ними вживати оковиту.

Племінниця одразу після школи народила, а ось племінник закінчив університет.

На той час я вже жила за кордоном, поїхала на заробітки. Працювала на двох роботах, чим могла, допомагала батькам, братові, а особливо племінникам. Одяг, взуття та євро. Чим могла.

Мені хотілося, щоб я мала рідних людей. Cвоєї сім’ї у мене не було, заміж я так і не вийшла. На чужині ой як не солодко.

У 53 роки брата раптово не стало. Мені про це повідомили чужі люди через соцмережу. Не племінники!

Я не повірила. Тільки на другу добу племінниця повідомила. Я оплатила все, що належить. Замовила згодом дорогий пам’ятник. Після цього вислала багато грошей на весілля племіннику, адже крім мене допомогти йому було нікому.

А в грудні цього року, знову через соцмережу мені повідомляють, що не стало невістки.

Племінники знову мовчать! Тільки на другу добу пізно ввечері дружина племінника надіслала коротеньке повідомлення, в якому сповістила цю сумну звістку.

Минув тиждень, другий, але племінники так і не списалися і не подзвонили мені. Потім я дізнаюся, що по нашій лінії родичів ніхто не був сповіщений, вони чомусь собі вирішили зробити так.

Тобто я чужа людина, якій не треба знати, що відбувається?

До речі, до батьківського будинку негайно заселилися брат і племінниця з дитиною моєї невістки, хоча половина цього будинку належить мені. По суті, зовсім сторонні люди!

Я три дні тому надіслала листа племіннику. І в ньому повідомила, що вони вчинили вкрай некрасиво. Не написали навіть мені та всім іншим повідомлення про таку подію.

Племінник мені відповів, що попросив дружину написати. Мовляв, що ще треба?

Я вирішила, що буду повертатися з заробітків додому, бо почуваюся не вельми добре, підтримувати своїх родичів, як колись, уже не можу. От я їм і стала непотрібною тіткою, з якою не треба рахуватися.

Не знаю, що робити з будинком – залишити все їм, чи забрати свою частку?

Жити я там не планую, я купила собі квартиру.

Але я боюся, що вони мій батьківський дім по вітру пустять.

Якби вони поводилися зі мною по-людськи, я б без вагань переписала б все на племінника, а так не знаю, як правильно вчинити.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page