У мене з моїми рідними батьками досить таки не прості відносини, про що я дуже шкодую останнім часом.
Коли ми жили разом під одним дахом, я завжди був винним, я це не дивно, у всіх їхніх бідах та негараздах. Будучи дитиною, часто чув від своєї мами, що коли я був в літньому таборі або гостював у бабусі, вони з батьком майже не сперечалися і жили спокійно весь цей час, а як тільки я повертався назад – у них знову починалися якісь незрозумілі суперечки та непорозуміння.
Я не знаю, як я міг стати їх причиною, адже був ще практично дитиною. Начебто я нічого такого й не робив, поводився нормально і намагався навпаки їх помирити завжди, понад усе це в молоді роки я мріяв про спокій в нашій сім’ї, але факт залишається фактом – я їх ніби постійно засмучував.
Коли я вступав до інституту, то спеціально подавав документи до вищого навчального закладу, який знаходяться в іншому місті, щоб легше було отримати місце в гуртожитку і переїхати від батьків. Ще тоді я здивувався тому, як мама не хотіла мене відпускати і як зізнавалася, що буде нудьгувати та сумувати за мною, адже ніяк не може звикнути з тією думкою, що я житиму окремо від них.
А мій тато от зовсім ніяких особливих емоцій з цього приводу не демонстрував, але коли я з’їхав, він став ініціювати спілкування зі мною набагато частіше, ніж коли ми жили під одним дахом.
Тепер мій рідний батько постійно шле мені привітання зі святами, надсилає фото зі своєї роботи, розпитує про те, як у мене справи і допомагає грошима. У мене ніколи не було таких відносин з моїм рідним батьком. Мама часто дзвонить мені, і завжди запитує, чи не потрібно мені щось купити або привезти, просить, щоб я приїжджав частіше додому, вона мені готуватиме з собою їжу.
Загалом, відтоді як я став жити окремо від своїх батьків, спілкування у нас з моїми мамою і татом поступово таки добре налагодилося, на що я навіть сподіватися ніколи не міг.
Я спочатку зрадів цьому, але коли став приїжджати до них на вихідні, так як вони того просили, то зрозумів, що насправді нічого не змінилося відтоді. Батьки знову висловлювали невдоволення мною, робили зауваження мені мало не щохвилини, порівнювали з більш успішними на їх погляд однолітками і сперечалися між собою. Коли я від них їхав, то знову їх ставлення до мене різко змінювалося. Буквально на другий-третій день вони знову починали мені дзвонити, писати і говорити, що нудьгують за мною і хочуть мене побачити, щоб я швидше повертався додому.
Я не розумію їх ставлення до себе, якщо чесно. Чим старшим я стаю, тим більше їх суперечки нагадують мені театральний виступ. Вони нібито розважаються так. Як взагалі пояснити їх поведінку, і як уникнути конфліктів з ними «на рівному місці»?
Зараз моя дівчина хоче познайомитися з моїми батьками, а я навіть не знаю, що їй на це відповісти. Ну як привести дорогу мені людину до мене додому, до моїх батьків, які навіть мені самому там не раді.
У мене є якесь дуже недобре переконання, що при ній мати з батьком будуть вести себе так само і влаштують суперечку. Мама завжди вважала мене нерозумним, і виставляла переді усіма своїми знайомими саме в цьому світлі: з усіх моїх фотографій показувала самі невдалі, і замість того, щоб похвалитися моїми досягненнями, розповідала всім про мої недоліки. А найгірше, що я хвилююся, як вони поставляться до моєї нареченої. Чи буде їй затишно поруч з ними?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – irk.
