fbpx
Життєві історії
Я збиралася виходити заміж, бабуся відразу сказала, щоб ми з чоловіком жили в неї, в її трикімнатній квартирі. На той час я непогано заробляла і зробила гарний ремонт за свій кошт. Все було добре, але одного разу бабусі раптово не стало. Мама приїхала, але через кілька тижнів. Заповіт бабуся не встигла написати, а тому згідно із законом – мама спадкоємиця, і вона не збирається відмовлятися від спадку

Так сталося, що мене виховувала бабуся. Коли мені було півтора року, моя мама залишила мене бабусі, а сама поїхала в інше місто. Справа в тому, що і батька у мене ніколи не було. Народила мама мене не в шлюбі, як тільки мій батько дізнався, що мама в очікуванні, він виїхав з міста і більше мама його жодного разу не бачила. Відповідно, і я теж.

Моя бабуся, мамина мама, була ще доволі молодою, на той час мамі було 22 роки, а бабусі 44. Коли ми з нею гуляли на вулиці, не всі відразу розуміли, що я її внучка. Треба сказати, бабуся мене дуже любила і з усіх сил старалася, щоб у мене було все необхідне.

Залишивши мене бабусі, мама поїхала спочатку в одне місто шукати щастя, потім переїхала в інше. Я її бачила буквально кілька разів за все своє життя. Раз вона приїхала, коли мені було сім років і привезла мені коробку цукерок. Другий раз, коли мені було дванадцять, подарувала якусь кофточку, яка навіть була на мене маленька. Всі ці роки мама і копійки бабуся не вислала на те, щоб мене утримувати. Жили ми на бабусину зарплату, а потім і пенсію.

Потім мама таки вийшла заміж. У неї була інша сім’я, вона все постійно бабусі говорила, що їй просто нікуди мене забрати. Навіть якось приїжджала, коли мені було сімнадцять і казала бабусі, щоб та продала квартиру, і щоб частину грошей вона віддала і мама купила собі невеликий будинок в передмісті. Але бабуся не погодилася. Після цього я маму не бачила аж до 25 років. Вона навіть не дзвонила, не писала мені. Нам нічого не заважало спілкуватися по телефону принаймі, але мама не вважала за потрібне це робити.

Я збиралася виходити заміж, бабуся відразу сказала, щоб ми з чоловіком жили в неї, в її трикімнатній квартирі. На той час я непогано заробляла і зробила гарний ремонт за свій кошт. Все було добре, але одного разу бабусі раптово не стало. Мама приїхала, але через кілька тижнів. В останню путь я бабусю проводжала сама, мені допомагав мій майбутній чоловік.

Втрата бабусі була для мене величезною, адже все життя вона і була моєю родиною. Коли мама приїхала, вона навіть сльозинки не пустила по своїй мамі. Відразу ж пред’явила мені, що бабусина квартира тепер її. Заповіт бабуся не встигла написати, а тому згідно із законом – мама спадкоємиця, і вона про це добре знає.

Що мені тепер робити? Зовсім не хочеться судитися з рідною мамою. Але як правильно вчинити в цій непростій ситуації, я не знаю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page