Я вийшла заміж в 18 років, прожили ми з чоловіком у шлюбі 23 роки. У нас є дві дорослі доньки, обидві вже вийшли заміж. У нас було багато планів на майбутнє, але ми з чоловіком розлучилися.
Я збиралася святкувати свій день народження, вирішила порадитися з чоловіком, як краще це зробити, а він мені відповів, що святкувати я буду сама, тому що ми розлучаємося. Причини, як такої, не було, чоловік сказав, що втомився від сімейного життя.
І ось розлучення відбулося, майно поділено. Здавалося б, розійшлися і кожен пішов своєю дорогою. Діти, вже сімейні, мали б зрозуміти, що таке буває, люди втомлюються один від одного і розходяться. І стосунки, і з матір’ю, і з батьком тепер будуються окремо. Але у нас зараз відбувається щось незрозуміле.
В процесі розлучення з’ясувалося багато підводних каменів, причому з боку чоловіка. Колись, давним-давно ми обговорювали з ним як треба розлучатися. І він запевнив мене, що все повинно бути по-чесному, почуття в сторону і жодна сторона не повинна бути обділена, так як обоє протягом усього спільного життя вкладалися. В принципі я далеко не наївна людина, але чомусь зрозуміла це прямо буквально.
Відтоді я не стежила ні за тим, як і що оформляє чоловік. Він завжди мені рапортував, що податки сплатив, по комуналці боргів немає. При оформленні дачі та ділянки, я дала генеральну довіреність на все майно, так як він дав мені слово. І вийшло, що жодна з наших двох квартир мені не належить. Одна квартира записана на мого чоловіка, а інша, яку ми кілька років тому взяли під виплату, оформлена на нашу старшу доньку.
Дачу він мені подарував. Але при розлученні свої обіцянки він забув. Гараж, як виявилося, він відразу оформив на молодшу дочку, я нічого не знала.
А ще мене здала моя мама. У мене був рахунок і гроші з нього, чого я ніяк не приховувала, але в пору різких стрибків долара я, за порадою приятеля, поміняла по низькому, а через рік здала за найвищим курсом (сума збільшилася вдвічі) і необережно похвалилася мамі. Чоловікові я сказала побіжно, що вдало провернула справу, він не питав, я не уточнювала. Гроші повернула на спільний рахунок, а прибуток поклала на свій.
Крім того у чоловіка виявився автокредит, який він оформив для дочки, а платив зять і це теж спливло на суді. Ну і суд поділив цей кредит навпіл.
Але на цьому хитрощі чоловіка не закінчилися. Він залишився в нашій квартирі, а я тепер живу разом з старшою дочкою і її сім’єю. Вийшла комуналка. Донька не рада, що тепер я з ними, зрозуміло, що молоді хотіли б жити самі. Вийшло, що я все життя працювала на сім’ю, а що на виході?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
