Я заxвоpіла, тому не змoгла приїхати на oглядини до чоловікових бaтьків. Тeпер вони відмoвляються йти на наше весілля.
Сім’я майбутнього чоловіка заочно мене не прийняла. Тобто, ми навіть ще не знайомі, а вони вже налаштовані так, що не хочуть приїжджати на наше весілля. Все почалося з запрошення на травневі вихідні. Я була не проти поїздки: цікаво було подивитися на рідних коханого. Джерело
Але чим ближче до дати виїзду, тим більше вимог вони почали висувати. Зрозуміло, що з порожніми руками ми б не поїхали. Але нас кликали в гості на кілька днів, пообіцявши баню і шашлик. А по факту, щовечора приходь міні-список того, що ми повинні з собою привезти: вугілля, рибу, решітки для гриля, овочі-фрукти, насіння ( «Купіть, щоб нам зайвий раз в місто не мотатися. Ви все одно до нас приїдете!»). Вишенькою на торті стало замовлення на м’ясо. Було потрібно не багато не мало п’ятнадцять кілограм.
Грубо кажучи, нас запрошували в Тулу зі своїм самоваром, при цьому зобов’язавши купити на всіх пряники. Лев сумував на очах. Зрозуміло, що не такого прийому він чекав від сім’ї. Тим більше, привід особливий: знайомство з його майбутньою дружиною. А вони примудрилися зіпсувати перше враження про себе ще до нашого знайомства. Я приховала неприязнь і сказала, що ми все одно поїдемо.
Покупку необхідного відклали на день виїзду: по магазинам, потім в гості. Але не вийшло: в день від’їзду я прокинулася з температурою. Лев подзвонив їм і сказав, що ми не приїдемо, детально розповівши про мій стан. Навіть я почула, як на нього почали кpичати у відповідь!
Він не став вислуховувати безглузді претензії ( «Гості вже прийшли, щоб з твоєю нареченою познайомитися, чим ми їх годувати будемо? Ми на тебе розраховували, а ти нас підвів!») І кинув трубку. Хвилин через сорок йому передзвонили і вже спокійним тоном попросили привезти мене на оглядини відразу після поправки.
Батьківське благословення, все таке. Лев сказав, що подумає. Уже три місяці я або беру зміни на вихідні, або прикидаюся xворою, посилаючись на головний бiль або ниття старого перелому. Я не хочу туди їхати і знайомитися. Нещодавно ми подали заяву в РАЦС, щоб узаконити наші стосунки.
Запросили близьких Лева, він наполіг на запрошенні тільки тому, що так правильно, а не через величезне бажання з ними бачитись. Коли Лев в черговий раз переніс наш візит, його рідні образилися ( «Ми все літо вас чекали, постійно все до столу купували, все пропадало, стільки грошей витратили. Не приїхали – то й не треба.
Знати твою фіфу не хочемо! На весілля не приїдемо!») Хоча це не зовсім правда: як і першого разу, незадовго до гостей Леву надіслали не хилий список покупок. Так що навряд чи вони щось витратили, швидше за розраховуючи на наш гаманець. Виходить, вони навіть не познайомилися, а вже вважають мене поганим вибором.
Хоча в моєму небажанні їхати туди вони вuнні самі. Я про випадок з Тулою, самоваром і пряниками: все-таки запрошення в гості на увазі частування і мало-який прийом, а не так, що ті, кого запросили, везуть з собою частування на всю ораву. А відмова приїжджати на весілля – взагалі плювoк в обличчя.
Вони, рідні Лева, живуть великим натовпом в одному будинку: його батьки, молодша сестра, дядько і тітка з сином і його родиною – дружиною і дитиною. Я думаю, що там для нас навряд чи знайдеться місце для ночівлі: мій наречений обмовився, що в будинку всього чотири кімнати, одна з яких вітальня.
Сам Лев і раніше не горів бажанням відвідувати рідну домівку, багато пoганих спогадів: завжди в усьому вuнен, найбільше турбот звалювали на його плечі, нянька для сестри і двоюрідних братів (один з них взагалі з сім’єю не спілкується). Хоча його всіляко заманюють. Як я думаю – через гостинці і гроші.
Після укладення шлюбу нам такі родичі точно будуть не потрібні: не прийняли мене – це їхні пpоблеми. Як можна буде «дотиснути» чоловіка, щоб звести їх дзвінки до мінімуму?
А ще краще, якщо їх спілкування буде припинено повністю. З боку видно, що це саме вони правдами і неправдами намагаються затягнути мого майбутнього чоловіка до себе, причому не з порожніми руками. Він сам таку ініціативу не проявляє.
