Перед своїм весіллям я дізналася правду про батька, від якої мені і досі гірко. Не розумію, як людина може так вдало прикидатися стільки років. Адже до цього випадку я вважала, що мій батько – просто ідеальний чоловік.
Я була єдиною дитиною в сім’ї. Мене батьки дуже любили, дбали про мене, як про найбільшу цінність. Але я росла досить скромною і слухняною, проблем батькам намагалася не створювати. У нас була чудова родина. Тато з мамою працювали, я добре вчилася і йшла на золоту медаль. Ми їздили відпочивати щороку в гори або на море, де розважалися всією сім’єю. Тато для мене був ідеалом чоловіка. Адже він стежив за собою, любив маму і був їй вірним, завжди допомагав по дому, дбав про нас з мамою і ніколи не дозволяв нам сумувати.
Я намагалася брати з нього приклад, часто думала про те, що якщо колись вийду заміж, то обов’язково виберу чоловіка, який буде характером схожий на мого батька. Так і сталося – на третьому курсі університету я зустріла Вадима, який дуже нагадував мені своєю поведінкою мого тата. То ж ми вирішили одружитися.
Але саме в цей момент не стало моєї мами. Вона ввечері лягла спати, побажала нам всім на добраніч, а зранку не відкрила очі. Я не знала, як це пережити, розуміла, що маю триматися заради батька. Він, до речі, теж дуже благородно тримався, не зронив ні сльозинки. Я думала, що він справжній кремінь, тримається заради мене.
Але причина виявилася зовсім в іншому – виявилося, що він просто не любив мою маму. Про це я дізналася пізніше. Образ ідеального чоловіка і батька на очах розсипалася і перетворився на вовка, який сховався в овечій шкурі.
Не минуло й року, як не стало матері, як батько привів додому іншу жінку. Він стояв з нею в коридорі, знайомив мене з нею, а я стояла ошелешена його вчинком. Я прямо запитала батька, навіщо він це робить. Але він знизав плечима і сказав, що він же не зраджує, адже мами більше немає.
Ситуація мені здалася просто неприпустимою. Жінка була років на десять молодшою за нього. Вона приторно посміхалася і з усіх сил намагалася мені сподобатися.
Щоб не наговорити їм зайвого, я пішла в свою кімнату і не виходила звідти. Я собі задавала питання, як він посмів притягти її додому? Він напевно зраджував мамі з нею, а тепер вирішив відкрито зробити її частиною свого життя. Його друзі і знайомі теж не схвалили такої поведінки, але пробачили його. Я ж батька так пробачити і не змогла. Але намагалася триматися.
Я просто жила сама по собі, готувала собі, жила тільки в своїй кімнаті практично. Батька особливо не хвилювало це, він був поглинений своєю обраницею. Але якось ця дівчина заявила, що хоче переробити мою кімнату в їх спальню, а мені віддати їх. У мене ж була найбільша кімната, і різниця в квадратурі сильно її бентежила.
Я відмовила і сказала прямо, що це моя кімната, я прожила там двадцять років і залишуся там. Тоді ця дівчина заявила, що або я віддаю кімнату, або з’їжджаю. Я була ошелешена, але особливо від того, що батько промовчав в цей момент. Я зібрала речі і пішла до Вадима, батько навіть не спробував мене зупинити.
Через рік ми з Вадимом одружилися і зіграли невеличке весілля, де були лише найближчі люди. Батька я не запросила, так як весь цей рік він мені не телефонував і не шукав зустрічей зі мною.
Але тато, все-таки, з’явився в моєму житті, коли його нова пасія кинула його. Батько хотів зі мною помиритися, але я його не пробачила. Він зрадив пам’ять про маму, відмовився від мене заради незрозумілої дівиці, а тепер просить вибачення? Я ніколи не зможу пробачити його, хоча розумію, що, можливо, і треба…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
