fbpx
Життєві історії
Я завжди вірила, що ми переможемо корупцію. А потім у мене захворіла дочка. І я готова була дати хабара всьому світу, щоб лікарі поставилися до неї з великою увагою, щоб не сталося недбалості, щоб помітили щось, що важливо для постановки діагнозу, щоб часу не було упущено. Тому що закони про боротьбу з корупцією пишуть люди зі здоровими дітьми

– Доброго дня, Людмила Олександрівна, – скажу я. – Мені потрібна допомога. Моя дочка – їй 10 місяців. Ускладнення – повна глyхота. Я збираю документи для комісії.

Потрібно пройти диспансеризацію. За матеріалами

– Ну, записуйтеся через систему і приходіть, – скаже мені завідувачка. – В чому проблема?

– Проблема в часі. Його нема. Багато лікарів, багато аналізів, ЕКГ, все в різні дні, в різних філіях. Якщо проходити в загальному порядку, то диспансезизація займе пару тижнів. А у мене немає пару тижнів. Мені терміново потрібно робити доньці втручання. Справа в тому, що равлик в вусі може закостеніти, і потрібно встигнути поставити прибори до того, як це станеться. І тоді моя глуха дитина буде жити повноцінним життям.

Я вдома репетирувала цей текст, вимовляла його з холодною відстороненістю.

Ну, пішла …

– Доброго дня, Людмила Олександрівна … – голос зрадницьки тремтить. – Мені потрібна допомога … .Моя дочка – їй 10 місяців – перенесла хворобу … Ускладнення – повна глyхота …

Сльози котяться по щоках, потворно морщиться обличчя. Всі репетиції – коту під хвіст.

– Заспокойтеся, – каже завідувачка і йде прикрити двері кабінету, в який хтось постійно намагається заглянути. – Чим можна допомогти?

– Диспансеризація, – насилу вимовляю я і поринаю в глухі ридання.

– Давайте, мамо, заспокоюється. Це життя. Не можна здаватися. Я допоможу вам всім, чим можу. Завтра зможете прийти до мене прямо з ранку? Зібрати всі аналізи і прийти з малятком? Я візьму вас за руку і проведу по всім лікарям …

– Я не записана, – бубоню я.

– Зрозуміло, що не записані. За записом буде дуже довго …

Вона сама сказала мій текст. Вона все знає. Я витираю сльози.

– Дякую вам.

– Всі. Заспокоюється. Ви потрібні дочці. Завтра чекаю вас в 9. Ось направлення на аналізи.

Я згадую, що в моїй кишені лежать гроші. Це хабар.

Наша країна бореться з корупцією. Не можна брати і не можна давати хабарі. Це правильно.

«Якщо кожен почне з себе і буде усвідомлено робити вибір не годувати корупціонерів, то ми зможемо перемогти корупцію,” – думала я. І натхненно багато років йшла цьому правилу.

А потім у мене захворіла дочка. І я готова була дати хабара всьому світу, щоб лікарі поставилися до неї з великою увагою, щоб не сталося недбалості, щоб помітили щось, що важливо для постановки діагнозу, щоб часу не було упущено

Тому що закони про боротьбу з корупцією пишуть люди зі здоровими дітьми.

Коли стає страшно за життя дитини, нормативні формулювання бліднуть в тумані реальності, і стає очевидно, що вилікувати дитину від хвороби і залишитися законослухняним громадянином в нашій країні поки що неможливо …

– Дякую Вам, Людмила Олександрівна, – кажу я і намагаюся перекласти гроші зі своєї кишені в її.

Мені дуже треба пройти диспинсеризацію за один день, і дуже треба, щоб завтра не з’ясувалося, що вона – на конференції, на зустрічі або приймає в другу зміну.

– Приберіть гроші, – похмуро каже Людмила Олександрівна. – За кого ви мене маєте?

Вона і правда образилася. А я не хочу її образити. Вона мені потрібна.

– Але ось хоч цукерки візьміть!

– Я роблю свою роботу. І мені за неї платять. А гроші вам на лікування дочки дуже знадобляться. До завтра!

Я, злегка розгублена, виходжу в коридор. Яка гарна, порядна жінка. Треба ж…

Я уявляла собі все інакше…

Я готова до боротьби з байдужістю і бюрократією. А тут – людяна людина, а не посадова особа…

О 9 ранку наступного дня я з донькою стою під її дверима. Я не боюся її, і не чекаю поганого. Вона виходить з кабінету, посміхається моїй дочці, каже мені привітно:

– Ходімо!

Ми йдемо по коридору. З різних сторін до завідуючої кидаються люди зі своїми питаннями. Вона миттєво перемикається, відповідає точно і по суті, всіх пам’ятає, з усіма люб’язна.

Яка складна робота – завідувати. Цікаво, просто лікарем бути простіше? Людмила Олександрівна допомогла нам пройти диспансеризацію за один день. Без грошей, цукерок і т. д.

Я розповіла про неї чоловікові.

– І це звичайна поліклініка! Напевно вона копійки отримує за цю напружену і відповідальну роботу.

– Такі, як вона, справжні, не за гроші працюють. За чисте сумління …

В силу необхідності, ми періодично з донькою ще з’являлися в поліклініці.

Щоразу Людмила Олександрівна, зустрічаючи нас в коридорі, питала, як справи, як Катюня. Вона пам’ятає нашу історію.

Хоча такі історії – це її робота, і їх у неї мільйон. А просто вона працює … за покликанням. І отримує зарплату чистою совістю. І посмішками видужаних за її участі дітей …

Сьогодні я купила букет з жовтих троянд. І прийшла до неї без приводу. Вона як завжди зайнята, летить по коридору, за нею свита прохачів. Я приєднуюся до них. Вона мене помічає.

– Щось трапилося? – питає. – Як донька?

– Дочка відмінно.

– Дай Бог …

– Так … Людмила Олександрівна, я хочу подарувати вам цей букет. Просто так. Це моє крихітне спасибі, яке просто створить вам сонячний настрій …

– Ну ось, придумала! Невгамовна, – каже Людмила Олександрівна і … посміхається. Перший раз бачу її посмішку – зазвичай вона зосереджена.

– Візьміть. Це ж просто квіти. Жовті троянди. Вісники розлуки. Сподіваюся, ми більше ніколи не побачимо. З такого приводу!

– Це точно, – сміється завідуюча, і, ніяковіючи, бере букет.

– Людміла Олександрівна, на нараду, терміново, вас чекають !!! – кричить їй медсестра, і Людмила Олександрівна миттєво стає серйозною і поспішає в кабінет …

На її кабінеті, до речі, висить табличка. Там написано, що вона – лікар вищої категорії. Я не знаю, що це означає в медичній ієрархії, але за людськими мірками це чиста правда.

Вона – Людина вищої категорії.

Таких, як вона, одиниці. Але сам факт їх існування дає нашій загрузлій в корупції країні шанс, що туман розсіється. Просто треба почати з себе … Я йду додому, до доньки. Повернення до нормального життя.

Фото ілюстративне. Джерело life.pravda

facebook