fbpx
Життєві історії
Я затіяла в себе вдома ремонт, і попросила сина, щоб мені допоміг. Там, де я сама впоратися не можу, кличу сина. Якщо спочатку невістка мовчала, то з часом, після народження первістка, посмілішала. Подзвонить, і давай мене повчати, щоб я викликала майстра, а не турбувала сина

Валерій – мій єдиний син. Ми з чоловіком завжди жили в селі, але постаралися сину, який, до речі, був у нас пізньою дитиною, дати все необхідне – спочатку в університет влаштували, щоб син мав добру освіту, а потім, щоб Валерій не поневірявся по знімних квартирах, ми допомогли купити йому власне житло.

А кілька років тому син одружився, привів невістку до себе в квартиру, шкода, що мій чоловік не дожив до цього дня. Я була щаслива, що син створив родину.

Молоді стали обживатися. Спочатку все було добре, але тільки от не подобається невістці, що я постійно до сина звертаюся до нього з проханням про допомогу. Ні, не матеріальною, я намагаюся сама давати собі раду і прожити на пенсію. Я звертаюся за допомогою в конкретних справах. Наприклад, сходити в разом в магазин, щоб привезти вибрані мною шпалери – нещодавно я ремонт затіяла. Розетка іскрилася, я просила подивитися. Потім треба було шафу пересунути, полку повісити. І так далі.

Тобто там, де я сама впоратися не можу, кличу сина на допомогу. Якщо спочатку невістка мовчала, то з часом, після народження первістка, посмілішала – і стала своє обурення по телефону мені висловлювати. Подзвонить, і давай на підвищених тонах розмовляти – у Валерія нема часу на вас, перестаньте йому дзвонити, викликайте майстра, що, безкоштовну робочу силу знайшли?

Так, так, саме цю фразу вона одного разу вжила. Після таких її слів мені так стало образливо. Майже тиждень в себе приходила, переживала. От як вона могла так сказати? Зайвих грошей у мене немає, на шиї у дітей я ніколи не сиділа, навіть зрідка і їм підкидаю щось по чуть-чуть. І продукти постійно передаю їм з села.

Але на майстрів витрачатися я не готова. І чужих людей додому кликати не хочу. Невже я мало добра синові зробила? Що йому, дуже важко раз-два на місяць допомогти приїхати? Не за сто кілометрів живе, йому до мене машиною пів години їхати. Зате хоч зайвий раз побачимось. Люблю ж його, сумую.

Синові своєму я нічого не говорила. Мені здається, що якби я синові розповіла зміст наших розмов з невісткою, то він дружину б відразу спинив. З іншого боку, кажуть, що в чужу сім’ю не варто втручатися.

Але мені здається, що син повинен допомагати мені, особливо після того, що ми з чоловіком для нього зробили. Чи до кого мені з моїми проханнями звертатися? Ніколи б не подумала, що одруження так змінить мого сина.

Фото ілюстративне – zen.yandex.

You cannot copy content of this page