Приїхала я з Італії в кінці грудня, на кілька днів всього, думала – зустріну Різдво вдома і назад на роботу.
А вдома то мене крім пустої хати ніхто і не чекав! Я давно вдова, в Італії на заробітках я вже 15 років.
За цей час я собі такий будинок в селі вибудувала, що всі сусіди і родичі заздрять, навіть моя рідна сестра!
Своїй єдиній доньці я квартиру в обласному центрі купила, велику, трикімнатну, так що вони з чоловіком і дітьми живуть окремо.
Я вже немолода, мені 63 роки. Хоч в Італії мені і непогано живеться, але я завжди додому хочу, особливо на свята.
Тому завжди стараюся приїхати додому на Різдво. І цього разу зібрала повні сумки подарунків і поїхала.
А дочка мене засмутила, каже, що цього року поїде на Різдво до свекрів, вона вже пообіцяла.
Мене з собою не кликали, але я би і не поїхала, бо свати мої живуть в іншій області, а я і так з дороги втомлена.
Думаю, в мене ж ще є рідна сестра, от з нею ми і відсвяткуємо! Не сидіти ж мені самій вдома на Святий Вечір.
Подзвонила я сестрі, повідомила, що я приїхала і хочу до неї на Святвечір, питаю, що з собою принести і на яку годину прийти, а вона мене ошелешила, що мене в себе вдома не чекає.
Ірині моїй 65 років, вона ніколи не їхала закордон, хоча я її кликала.
Але у сестри моєї є чоловік, він її забезпечував ціле життя, а я мусіла сама дбати і про себе, і про свою доньку.
Сестра ображено мені сказала, що таку “добру” сестру, як я, вона у себе бачити не хоче.
Я не розумію, що сталося, чого вона образилася, я ж їй подарунків привезла – і паннетон, і каву, а вона мене бачити не хоче.
Дзвоню дочці, питаю, що з тіткою, а вона мені і пояснила все. Виявляється, сестра образилася, що я за 15 років їй нічим ніколи не допомогла, а паннетон за три євро і каву за євро вона сама собі може купити.
Ну так, було таке один раз, що Ірина в мене хотіла позичити 6 тисяч євро, їм до квартири не вистачало.
Ці гроші у мене були, але я якраз добудовувала другий поверх в своїй хаті, і вклала все в будівництво.
Тому сестрі я так і сказала, що це – великі гроші, і я не впевнена, що вона мені їх скоро віддасть.
На це сестра і образилася, не хоче мене бачити і не хоче зі мною спілкуватися.
А я не розумію, чого вона так! Ми ж родина, ближче за неї у мене нікого немає!
За що вона образилася? Вона б і сама мала зрозуміти, що це не зовсім гарно – зичити таку велику суму.
Мені так прикро, що словами не передати. Ну як це буде виглядати – маючи рідну сестру я буду сама на Святвечір.
Плакати хочеться, чесне слово. Не чекала я такого від своєї сестри!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
