У мене є онук, з яким невістка не дозволяє нам бачитися, вони з моїм сином розлучилися кілька років тому. Коли вони ще були у шлюбі, я дуже любила онука, але ніяк не могла знайти спільну мову з невісткою. Можливо, сама робила щось не так. Але завжди спілкувалася ввічливо, ніколи не лізла в їхнє життя.
Мій чоловік часто давав невістці гроші. То на подаруночки, то на шубку, то на чобітки. Я не особливо це схвалювала, як і син, але мовчала. Невістка часто скаржилася нам, що грошей немає, а чоловік її жалів. Хоча син нам говорив, що отримує цілком достатньо і допомога батьків їм не потрібна.
Коли він через два роки після народження онука подав на розлучення, ми були вельми здивовані. З боку, у них все було добре. Купили своє житло, їздили відпочивати раз на рік, дуже довго хотіли дитину і ніби як були щасливі. Ніяких непорозумінь при нас з чоловіком не було, хоча, можливо, вони просто не виносили сміття з хати.
Розлучення дружина давати не хотіла. Відразу після його відходу з будинку початку показувати характер. Поставила умову: свою частину квартири переписуєш мені, платиш аліменти і утримуєш мене, поки я в декреті, і після цього даю тобі бачити сина безперешкодно і погоджуюся на розлучення. Дані умови були озвучені при нас з чоловіком.
Син погодився, зробив як вона хоче, через нотаріуса зробив дружину одноосібним власником, а сам став знімати квартиру. Він дуже любив сина, був до нього прив’язаний і хотів бачити його хоча б кілька разів на тиждень, як і ми з чоловіком.
Але невістка на всі прохання відповідала відмовою: то дитина хворіє, то вона не може, то ще щось. Тоді я разом з сином подала в суд на встановлення порядку спілкування. І тільки після цього дала згоду на зустрічі два рази в тиждень по годині, з її присутністю і на нейтральній території. Шкода тільки, вона весь час порушувала ці умови. Погана погода, погане самопочуття, і інші відмовки стали її постійними супутниками.
Я намагалася зберегти хороші відносини, передавала подарунки, вітала зі святами, не наполягала на зустрічах, але з колишньою невісткою стосунки кращими не ставали, а одного разу я взагалі почула фразу, що ми їй більше не потрібні. У дитини новий батько і всіх нас йому потрібно забути.
Скоро синові це теж набридло. Він справно платив хороші аліменти, так само передавав подарунки, але дзвонити і вимолювати кожну зустріч перестав, просто почав жити своїм життям. Невдовзі зустрів іншу жінку, одружився. Хоча і набагато пізніше, ніж його колишня дружина (та взагалі вискочила заміж за все через шість місяців).
А я ж все сподівалася, що вона передумає. Дзвонила, цікавилася справами, іноді переводила гроші, і дуже просила побачити онука. Але невістка постійно відмовляла мені. Потім вже я зустрічала її кілька разів на вулиці, але вони спішно буквально тікали від мене.
Нещодавно я побачила їх знову. Вона вела онука на навчальні курси. Він дуже виріс, став буквально копією мого сина. Я зраділа, підійшла, з дозволу невістки трохи поговорила з ним. Після 10 хвилин роз мови вони пішли.
А потім, десь ще через тиждень, я подзвонила невістці і запропонувала взяти ягід, які зібрала в лісі. Вона відповіла, що ягоди вони вже купили, і взагалі, сказала, щоб я більше не дзвонила. Було дуже прикро, коли невістка знову почала свою тему: у нього тепер інші родичі, а ви нам не потрібні.
Не розумію, навіщо їй це. Навіщо вона так чинить. Ми завжди ставилися до неї добре, навіть додали велику частину грошей на квартиру, в якій вона зараз і живе. Аліменти у неї великі, вона сама не працює, все у неї є. Живи та радій. І ми більшого не просимо, просто бачити онука хоча б іноді, але ні.
Я знаю, що у її нинішнього чоловіка теж є дитина від першого шлюбу, що він безперешкодно бачить його і спілкується з ним, так чому ж вона навіть на його прикладі, перешкоджає спілкуванню свого сина з батьком? Чому каже всім спільним знайомим про те, що мій син нібито кинув її і дитину?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
