fbpx
Життєві історії
Я зараз взагалі ні з ким зі своїх родичів не хочу спілкуватися. Не здивуюся зовсім, якщо мама весь спадок залишить сестрі, а мені й гривні не дістанеться. Раніше я сподівалася, що вона допомагатиме мені, бо я трьох дітей маю, але вона навіть не заходить до мене, хоча і живе в сусідньому будинку

Мені вже давно за 30 років, я заміжня жінка, і маю троє дітей. Старшому синові в цьому році виповнюється 10 років, середньому – 7, а молодшому – 5. І практично всі останні 10 років я перебуваю в нескінченному декреті. Єдине, що мені дає трохи відпочити від усього цього – це зустрічі з такими ж подругами, які мають діток, і підробіток манікюрницею на дому.

Звичайно, мені хотілося б більшого: як і будь-яка інша жінка, я люблю ходити по магазинах, приділяти час собі і проводити романтичні вечори з чоловіком. Але, так як з дітьми мені майже ніхто не допомагає, у мене немає часу для своїх цих маленьких радощів.

Найбільша образа, яку я відчувала в своєму житті, адресована моїй рідній матері: вона живе в сусідньому від мене будинку, але при цьому ніколи не цікавиться, як я тут справляюся одна з трьома дітьми. При чому, якщо раніше я думала, що у неї відсутній інтерес до всіх малих дітей і вона не любить няньчитися з ними, то потім я переконалася в тому, що байдужа вона тільки до моїх дітей: мало того, що вона може гарно гратися в моїй присутності з онуками своїх подруг, так потім ще й з сином моєї молодшої сестри Марини стала возитися постійно. Відколи Марина народила, мама не відходить від її дитини.

Ми з мамою часто сперечаємося через те, що вона якось повністю ігнорує моїх дітей. Я вважаю, що це не нормально, що бабуся не приймає абсолютно ніякої участі в житті своїх рідних онуків, а вона вважає, що я вже досить доросла і самостійна людина для того, щоб сама вирішувати свої проблеми, і вона мені допомагати не зобов’язана. На її думку, я сильна, і сама з усім розберуся, а моя молодша сестра – жінка ще молода і нерозумна, і гарно догледіти свого сина не зможе.

Мені, чесно кажучи, від її таких слів якось віє холодом до моєї сім’ї, я навіть не знаю, чи вона це говорить щиро, чи просто шукає собі виправдання. Вже краще б вона вважала мене нерозумною людиною, і допомагала мені, а не комусь іншому. Але мені дійсно прикро за те, що там всього один онук, і сестра з ним нібито не може впоратися, а у мене три дитини, але це нікого не хвилює.

Я, звичайно, розумію, що народжувала я трьох перш за все для себе, а не для когось, але ж і мама мені не чужа людина, щоб у важкий момент так відвернутися просто від мене. Вона не погоджується навіть у дворі доглянути за моїми дітьми, щоб я змогла пару годин провести в повному спокої, і поробити деякі справи по дому, а з сином сестри може няньчитися цілодобово, і навіть їздить з ним по поліклініках.

Я не розумію, чим син Марини кращий трьох моїх дітей. Іноді мені образливо, і через це навіть спілкуватися ні з ким зі своїх родичів не хочеться. Не здивуюся, якщо спадщину мама теж віддасть сестрі, а мене залишить ні з чим.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page