У нашій родині якось вийшло так, що моя мама доглядає свою свекруху, матір мого тата, вже цілих 5 років.
Мама несе на собі цю нелегку справу, хоча свекруха недобре ставилася до моєї мами колись.
Вся справа в тому, що після одруження мама з татом жили в хаті мами чоловіка.
А та, відчуваючи себе єдиною господинею, хотіла, щоб все було на її лад.
Мама, хоча ходила на роботу, мала встати вранці, видоїти корову, хоча свекруха була на пенсії і могла робити це сама.
Мама й на городі все робила і по господарству, хоча була молодою, але дуже втомлювалася від постійної роботи, адже ще й біля господарства мала багато працювати.
Моя бабуся вважала, що раз син з дружиною живуть з нею в її хаті, то мають багато працювати самі.
А скільки недобрих чуток бабуся розповідала людям про маму, то навіть згадувати не хочеться мені й досі.
Люди слухали то, але знали, що мама моя працьовита, мало хто вірив у те і все постійно мамі доповідали, але й це було неприємно.
Потім народилася я, але бабуся, замість того, щоб допомогти своїй молодій невістці, стала навпаки мамі давати якісь завдання по дому, мовляв, ти на роботу не ходиш, сидиш в декреті, можеш більше справ по дому робити, адже часу маєш більше.
Всі ці роки мій тато мовчав, але й він згодом пошкодував свою дружину, адже тато мій людина добра та хороша, вони купили маленьку хатину на сусідній вулиці і стали жити там.
Хоч там була старенька хатина, зручностей не було ніяких, мама все прала руками, але вона вперше відчула себе щасливою.
До роботи мама звикла і вже, через років 5, на наше подвір’я заглядалися всі.
З маленької хатини мама з татом зробили писанку, гарно все розфарбували, тато все ремонтував, мама насадила квіти, старалися, вкладаючи копійку.
Бабуся принципово оминала хату наших батьків, жодного разу на поріг не ступила, хоча мама її кликала не раз.
А, як проходила повз, коли йшла в магазин, то ніколи й на подвір’я не гляне, хоча завжди сина кличе до себе, щоб їй допомагав, бо він у неї єдиний, а вона його мати.
Мовляв, для чого народжувати сина, якщо не для допомоги на старості років?
І тато мій ходив, адже вона його мати?
А згодом бабуся занедужала, це сталося в один день, вона вже нічого не пам’ятала. І тато забрав її до себе додому.
Як мамі було важко, не передати словами: це непросто варити їсти людині, мити, все робити для неї, коли вона свого часу робила негарні речі для тебе.
Я вже на той момент була дорослою і дуже просила маму не брати свекруху до себе.
Я казала, щоб вона найняла доглядальницю, або відмовилася від хати на користь тієї людини, яка буде доглядати за бабусею.
Та мама моя дуже любила тата і розуміла, що він буде себе почувати недобре, якщо ми відкажемося від його мами і її доглядатиме чужа людина.
Вже 5 років мама моя доглядає бабусю, вона дуже втомилася за весь час, вони з татом навіть нікуди не можуть поїхати відпочити, адже потрібно доглядати матір.
Я бачу, як їй важко, вона старається, але втомилася дуже.
Але чомусь в селі батьки бояться, що про них скажуть інші люди, і не хочуть доглядальницю шукати, щоб їх не осуджували люди.
За кордоном це нормально, а в нас, чомусь, недобре. А, як вмовити маму полегшити собі життя я навіть не знаю.
Як вмовити маму бути мудрою і не дивитися на людей, а знайти жінку, яка доглядатиме її свекруху за гроші?
Фото ілюстративне.