Мені 28 років, я заміжня, з чоловіком і дитиною живемо окремо. У своїх батьків я єдина дочка, і завжди думала, що у нас чудова сім’я. Та мої батьки вирішили неочікувано для всіх розлучитися. Ніколи не думала, що це може статися у моїй родині.
Зараз я в декреті, на руках маленька дитина, тому з своїми батьками я останнім часом бачилася рідко. Проте ми з ними зідзвонювалися, і я була цілком впевнена, що в них, як і раніше, все добре. Тому для мене стало потрясінням, коли я дізналася, що мої батьки розлучаються.
Я дуже любила батька, та й маму звичайно. Тому їхнє розлучення я пережила важко, незважаючи на свій дорослий вік. Згодом я, звичайно, звикла до цієї думки. Головне, я досі так і не зрозуміла, чому вони вирішили розійтися в 53 роки.
Але тут нещодавно, моя мама приголомшила мене новиною, що виходить заміж. Вона мені розповіла, що у неї є чоловік, з яким вона збирається узаконити стосунки. Раніше я ніколи не чула від своєї мами про якихось чоловіків, а тут – весілля.
Мені навіть соромно трохи за її легковажність. Ну, яке весілля у такому віці? Для чого зараз це моїй мамі? Я її кілька разів просила з дитиною посидіти, коли мені треба було у справах відлучитися, так вона ніколи не мала на це часу. А для нового чоловіка час знайшовся.
Взагалі, я сприймаю це як те, що мама зрадила батька. Після того, як вони розлучилися, він живе один, але на відміну від мами, він завжди знаходить час для нас. І одружуватися він не збирається.
Не гарно вчинила моя мама, я зараз хвилююся: а раптом мій чоловік тепер думатиме, що я з ним можу також так вчинити, як моя мама з татом? Дуже важко розчаровуватися, колись ідеальних тобі людях. Я начебто розумію, що це егоїстично, але якось я не хочу чужого дядька у своїй родині бачити. І в той же час я не хочу з мамою сваpитися.
В глибині душі я дуже сподівалася, що тато з мамою рано чи пізно помиряться і все буде як раніше. Я навіть намагалася частіше організовувати сімейні свята, куди постійно запрошувала їх обох.
Тепер не знаю як поводитися. Прийняти маминого «нареченого» та образити тата, чи відмовитися від спілкування з мамою? Я вже втомилася, просто не знаю, як буде правильніше.
І запитати поради нема в кого, не в кожній родині таке трапляється. Як же мені поводитися в цій ситуації я не знаю. Як зробити так, щоб не скривдити ні маму, ні тата?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
