fbpx
Життєві історії
Я зараз роблю ремонт у ванній, плитку класти найняла сусідчиного зятя, Євгена. Знаю, що він без роботи сидить зараз, а у нього троє дітей, і всі на пенсію сусідки Ірини живуть. А сьогодні дзвонить мені Ірина, така засмучена, каже, Ярино, а ти Євгену гроші віддала, навіщо? Треба було, мовляв, нам з Світланою віддати, нам геть дітей сьогодні годувати нічим, а мій зять пішов до друзів, ні копійки дружині не залишив. І прийде, швидше за все зовсім без гривні за душею. Вона попросила мене наступного разу віддати гроші її доньці. Я сказала, що не можу так зробити. Подруга поклала телефон і образилася на мене

– Багато років знаю вже, що зі знайомими зв’язуватися в справах не можна ні в якому разі, адже лише собі дорожче вийде. Але ні ж, захотілося допомогти людям. Я зараз роблю ремонт у ванній, плитку класти найняла сусідчиного зятя, Євгена. Знаю, що він без роботи сидить зараз, а у нього троє дітей як-не-як, і всі на пенсію сусідки Ірини живуть.

– Зрозуміло. Щось зробив неправильно Євген у тебе, значить? Переробляти треба за ним, чи що?

– Ні, ти що, він добре все зробив. Він взагалі чоловік з золотими руками, якби працював постійно, то ціни б йому не було. Вчора він закінчив, ми з ним повністю розплатилися за роботу. А сьогодні дзвонить мені Ірина, така засмучена, каже, Ярино, а ти Євгену гроші віддала, навіщо? Треба було, мовляв, нам з Світланою віддати, нам геть дітей сьогодні годувати нічим, а мій зять пішов до друзів, ні копійки дружині не залишив. І прийде, швидше за все зовсім без гривні за душею.

У Світлани троє дітей, малий мала менше. Як можна було вибрати їм в татуся такого безвідповідального і безладного чоловіка, як Євгеній, Ярині Миколаївні зрозуміти важко.

З грошима у Євгена завжди погано, постійно якісь проблеми. Працювати він не любить, хоча ось парадокс – коли захоче, зробить якісно, руки в нього золоті, багато чого може зробити. Біда тільки, що хоче дуже рідко. Віддає перевагу лежати на дивані, ніж працювати за копійки, а на роботу за великі гроші поки що ніхто його не кличе.

Так вони живуть зараз: поки Євген лежить і чекає якогось незрозумілого дива, Світлана тягне одна на собі весь побут, дітей та інколи намагається підробити, залишаючи діток на матір, щоб якось звести кінці. І оголошення розклеює з малюком на руках, і підлогу ходила мити, і диспетчером на телефоні трішки підпрацьовує. Все зароблене витрачає на дітей і на їжу відразу, і цього, зазвичай, не вистачає.

– Нам би рік ще протриматися! – каже якось Ярині Миколаївні Світланина мати. – Там молодший в садочок піде, дочка на роботу, я на підхваті буду. З трьома дітками одна побоююся, а коли вони хто в садочок, хто в школі хоч на пів дня, все ж легше мені з ними буде та спокійніше, адже немолода вже я, роки давно не ті.

Іноді Євген встає з дивана, знаходить якісь підробітки, але це нечасто.

– На тлі безгрошів’я постійно сперечаються, живуть, як кішка з собакою, але живуть! – зітхає сусідка Ірина. – Світлана вже сто разів всі говорили, що їй одній простіше та легше жити буде. Але вона не хоче розлучатися з чоловіком. Кому я, каже, потрібна з трьома малими дітьми.

Живе багатодітна сім’я недалеко від матері, в квартирі, яку Світлана з мамою отримали в спадок. Тому мати весь час у курсі всіх справ, і весь час якось допомагає: бере дітей, дає гроші і продукти, просто підтримує і шкодує свою доньку з дітками.

– Душа у неї болить за дочку, звичайно, – розповідає Ярина Миколаївна. – Всі вуха мені проговорила своїми розповідями, як їй погано, бідній, ну ось я і повелася. Думаю, як маю платити комусь, то краще Ірининим онукам допоможу, дам Євгенію трішки заробити. Та й зробив він всю роботу дуже добре. Ми з ним вчора домовилися, що він прийде на наступному тижні в туалеті і на кухні мені плитку класти. Теж, зрозуміло, не безкоштовно.

І ось сусідка Ірина про майбутні роботи, судячи з усього, теж уже в курсі.

– Ярино, тільки я тебе благаю: ти Євгенові в руки більше ні копійки не давай, – просить вона подругу. – Тому що – ну, марно це! Діти цих грошей не побачать. Ти он Світлані моїй краще їх на картку перешли, я тобі номер дам. Або, якщо хочеш, мені віддай, я їй передам. Ми з нею хоч дітям їжі нормальної купимо: фруктів, м’яса, сиру.

Ярина Миколаївна в повній розгубленості.

– Я просто не уявляю, як це буде виглядати на практиці. Я домовилася з людиною на певну суму, він відпрацював, якістю та результатом я цілком задоволена. Ось він прийде за розрахунком, і що? Я йому скажу – а я гроші за твою роботу віддала твоїй дружини, або, ще краще, тещі? З якого дива, вибачте?

Відносини в родині дочки сусідки – зовсім не її проблема, вважає Ярина Миколаївна.

– Я Ірині так і сказала – мені плитку в ванній не Світлана буде класти, а Євген, з ним я домовилася, з ним і розплачуватися буду. А там вони самі нехай розбираються, це ж їх сім’я, яке я право маю до них лізти. Ірина після того відразу дуже образилася на мене. Тепер я ще винна буду, що діти без фруктів і м’яса залишилися. Але я тут причому?

А може, Ярина і дійсно не права? Вона в курсі ситуації, могла б і допомогти, піти назустріч, і гроші передати жінкам, а не Євгену? Світлана ж дітей годує, а її чоловік – тільки друзів-товаришів.

Але тепер Ярина вже й не рада, каже, що б краще чужу людину попросила працювати у неї.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook