Ніхто мені не вірить, що моя мама в Італії на заробітках була 17 років, і за цей час вона нічим мені не допомогла.
Читаю тут історії, коли мами-заробітчанки утримують своїх дітей, квартири і машини їм купують, і диву дивуюся.
Моя мама поїхала в Італію якраз тоді, коли я заміж вийшла.
В мого чоловіка була однокімнатна квартира, яка дісталася йому як спадок від бабусі, і в ній ми і стали жити після весілля.
Я розуміла, що тоді мама лише поїхала, і сама ще нічого не заробила, тому і не не могла нам допомагати.
Та чесно кажучи, я сподівалася, що з часом нам таки щось трохи перепаде від маминих заробітків.
Проте, мої сподівання не виправдалися. Мама в Італії доглядала літніх людей, і отримувала щомісяця по тисячі євро, але всі зароблені гроші вона витрачала на себе.
Навіть коли народилися у мене діти, мама не вважала за потрібне дарувати внукам подарунки.
Минули роки. Ми з чоловіком зараз живемо у власному заміському будинку, і всього, що ми маємо, ми досягли самі.
Так, нам довелося багато працювати, але тепер я з гордістю можу сказати, що нам це ніхто не підніс на тарілочці з золотою облямівочкою.
А от моя мама умудрилася все пустити по вітру. Всі ці роки вона жила, і ні в чому собі не відмовляла.
Вона не те, що про моє майбутнє, вона про своє майбутнє не подумала, бо за стільки років вона навіть житло собі не придбала.
Кілька тижнів тому мама приїхала в Україну. Вона відразу з вокзалу з валізами приїхала до нас.
Мама сподівалася, що я знайду для неї місце в нашому будинку, адже він доволі великий.
Але я мамі пояснила, що жити з нами вона не може з багатьох причин, тому їй варто подумати про власне житло.
Я запитала її, скільки грошей вона з собою привезла, думала, може хоч вистачить десь на однокімнатну квартиру.
Але мама мене розчарувала, сказала, що все, що вона має – це 3 тисячі доларів.
Звичайно, що цих грошей ні на що не вистачить.
А що робити, я не знаю.
І мама теж не знає. Вона хоче жити з нами, але я цього не хочу.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
