fbpx
Життєві історії
Я запросила невістку з сином до нас в гості на святкування Нового року, вони пообіцяли, що прийдуть, але не прийшли. Ми з чоловіком їм телефонували, а вони навіть слухавку не взяли. А зранку син таки приїхав, почав щось плутано пояснювати, а я не витримала, і запитала прямо – що сталося. Виявляється, вони з невісткою хочуть, щоб ми з чоловіком віддали їм свою трикімнатну квартиру, а самі пішли жити в їхню однокімнатну

Я давно розлучилася з своїм чоловіком, від першого шлюбу у мене є двоє синів, яких практично виховав мій другий чоловік. Треба сказати, що він завжди відносився до моїх дітей як до рідних, навіть коли прийшлося їх одружувати, то і весілля їм зробив, і по квартирі однокімнатній кожному купив. Для цього йому прийшлося кілька років поневірятися по закордонних заробітках.

А зараз склалася така ситуація, що мій старший син не хоче з нами спілкуватися. Моєму старшому синові 32 роки, одружений він вже майже 8 років. Спочатку ніби все було нормально, і син, і невістка на перших порах були дуже вдячними нам за квартиру.

Невістку я прийняла, і полюбила. Народилися дві внучки-красуні. Допомагали з чоловіком, як могли, поки діти були маленькі. У невістки я знаходила недоліки, але я намагалася вголос їх не висловлювати. А зараз, я відчуваю, що син і невістка чомусь не хочуть з нами спілкуватися.

Я запросила їх до нас в гості на святкування Нового року, вони пообіцяли, що прийдуть, але не прийшли. Ми з чоловіком їм телефонували, а вони навіть слухавки не взяли. А зранку син таки приїхав, почав щось плутано пояснювати, а я не витримала, і запитала прямо – що сталося? Виявляється, вони з невісткою хочуть, щоб ми з чоловіком віддали їм свою трикімнатну квартиру, а самі пішли жити в їхню однокімнатну.

Я відмовилася, навіть не порадившись з чоловіком. Він, напевно, погодився б. Але я вирішила, що ми і так дали дітям непоганий старт, а далі вже нехай самі якось дають собі раду.

Син ніби зрозумів мою позицію, а невістка заборонила мені приходити до них додому. І до нас теж не приходить. Навіть не знаю, як я тепер буду жити без своїх онучок.

Тепер я розумію, що зараз покоління зовсім інше, до них особливий підхід потрібен. Нам колись батьки нічого не давали, бо в них самих нічого не було. Але ми, таким чином, мали стимул, щоб добиватися усього самим.

Але от мій молодший син – повна протилежність старшому. Він давно вже продав свою однокімнатну квартиру, і купив собі трикімнатну. Син добре заробляє, ще й нам при нагоді допомагає. На Новий рік він до нас не заїхав, бо був у відрядженні, але він завжди нас з чоловіком підтримує.

Якщо я вдома, подзвонить хоча б один раз день, допомагає грошима, розуміє, що важко на нашу пенсію прожити. У нього двоє дітей, двоє хлопців. Він часто приїжджає з ними до мене. От і на свята обіцяв заїхати.

Як два мої сини можуть бути наскільки різними? Я ж їх однаково виховувала і дала обом однаковий старт. А тепер один син мені постійно допомагає, а другому я постійно щось винна.

Фото ілюстративне – poznakomil.

You cannot copy content of this page
facebook