Про те, що чоловік всю зарплату віддає своїй мамі, я дізналася нещодавно. Причому, весь цей час я навіть не підозрювала про це. Весь рік ми жили у мене, а зараз склалася така ситуація, що нам ніде жити і потрібно знімати квартиру. Чоловік мені каже, що у нього немає грошей на знімання житла, хоча дуже пристойно заробляє.

Після весілля я намагалася об’єднати наш бюджет, але він посилався на те, що йому так не зручно, він допомагає батькам і так далі. Я поставилася до цього з розумінням. Сама постійно ходила за покупками, оплачувала всі рахунки сама. Грошей вистачало, адже я добре заробляю. То ж певний час я не звертала на це увагу, думала, притремося і все буде добре. Вкрай рідко чоловік ходив він за покупками і практично завжди купує тільки те, що потрібно тільки йому, якщо тільки щось попрошу.

Далі жити в моїй квартирі вже неможливо, мої батьки повернулися з села, де вони проводять значну частину часу, то ж разом нам стало дуже тісно. Я все обдумала, і вирішила, що нам потрібна своя квартира. Я запропонувала чоловікові взяти квартиру в кредит, кредит платити хотіла сама, повністю з своєї зарплати, знімати не хочу, тому що це гроші, викинуті даремно. Чоловікову зарплату я запропонувала витрачати на їжу, оплату комуналки, і інші наші потреби.

Адже в цьому випадку хоч і довго платити і в усьому повністю відмовляти собі, але зате за своє. Я все порахувала і оголосила йому суму, яка мені потрібна на наш спільний побут і на мене, рахувала по мінімуму, з урахуванням, що мої батьки будуть допомагати мені.

Але ця ідея дуже не сподобалася моєму чоловікові. Він почав говорити – у мене немає грошей. Я почала розбиратися – як це у нього немає грошей, адже я знаю, що у чоловіка є відкладена пристойна сума. Він пояснив – я все віддаю батькам, як же я звідти витрачу, мама про них знає. І всі розмови закінчуються такими ж словами. Я ошелешена – чоловік живе зі мною, а гроші віддає своїй мамі. І вважає, що на наші спільні витрати він їх не має витрачати.

Що тільки не робила, і говорила, і пояснювала, але нічого не допомагає. Не знаю, як з цим бути. Значить поки у мене було все добре і я тягнула, можна сказати його, а він свою «сім’ю» повністю, все було відмінно, а як тільки виникли проблеми, він сказав у мене немає на це грошей. Я його вигнала, сказала нехай поживе у своєї мами, хоча там ніде.

Мені дуже прикро, відчуваю розчарування і почуття зради, кілька днів не можу прийти в себе, не знаю, чим я думала раніше. Хто що думає про це? Що робити? Якщо я розлучуся з чоловіком, то зможу жити у батьків за їх рахунок, а з зарплати виплачувати кредит за свою власну квартиру. Чи пробачити чоловіка і жити за його умовами?

Фото ілюстративне.