fbpx
Життєві історії
Я залишилася без роботи, тому і додому приїхала. І тут донька на мене напосіла, щоб я вже вдома залишалася. Коли я їй сказала, що хочу ще назад в Італію повертатися, що мені подруги вже там роботу шукають, донька сказала мені сказала слова, які мене дуже зачепили і засмутили. Хто був на заробітках, той мене зрозуміє

Я ніколи б не подумала, що мої заробітки повернуться для мене таким неочікуваним боком.

Більшість заробітчанок скаржаться, що дітям все висилали, і в результаті без нічого залишилися. А в мене інша історія – донька мені за мої заробітчанські гроші такий будинок збудувала, що любо глянути – два поверхи, і в ньому все є!

Приїхала я додому, бо в мене в кінці липня ювілей, 70 років. Ми нічого не святкували, так – посиділи по-домашньому.

Донька наполягає на тому, що досить з мене вже тих заробітків, каже, що у мене все є, і щоб я відпочила нарешті.

А мене в Італію тягне, бо вдома мені сумно і нудно.

Дітей у мене двоє. Син багато років тому в Канаду з сім’єю виїхав, у нього там уже життя налагодилося.

А донька з зятем і дітьми живуть в місті, я в свій час їм квартиру купила.

На заробітках в Італії я вже 22 роки. Поїхала, як і більшість, від безгрошів’я.

Роботи в селі у мене не було, я трохи підробляла листоношею, але зарплата там самі знаєте яка – мінімальна!

А на чоловіка мого надії мало було, його все життя нічого не цікавило, крім друзів і чарки.

Я давно з ним розлучитися хотіла, але в селі так не прийнято. Тому, я вирішила їхати з дому – і щось в своєму житті зміню, і грошей зароблю.

Перші кілька років мені в Італії було дуже важко – і роботи не було, і житла, було навіть таке, що я на вокзалі у вагончиках спала.

Але потім я знайшла дуже гарну роботу. У Ребеки я пропрацювала 12 років. Я для неї була не баданткою, а швидше, компаньйонкою.

Ми разом багато гуляли, ходили по магазинах, їздили на море і в гори на відпочинок. Ребека любила красиво жити, і мене цьому вчила. Ми навіть вдома, коли сідали обідати чи вечеряти, завжди красиво сервірували стіл.

А ще, Ребека була ревною католичкою, щодня молилася на вервиці, і мене цього навчила. Ми навіть кілька разів у Ватикан їздили, на аудієнцію до Папи Римського.

Та що там говорити, ця жінка мені життя показала!

Але, на жаль, синьйори моєї не стало, я залишилася без роботи, тому і додому приїхала.

І тут донька на мене напосіла, щоб я вже вдома залишалася.

Коли я їй сказала, що хочу ще назад в Італію повертатися, що мені подруги вже там роботу шукають, донька сказала мені дуже образливі слова для мене:

– Мамо, тобі вже 70! Про що ти думаєш?

Її слова мене дуже зачепили. А що таке 70? В Італії жінки в цьому віці подорожують, відпочивають, життям насолоджуються.

Мені в селі нудно. Я тут майже місяць посиділа, і вовком вию.

Чому донька мене не розуміє?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page