Я забрала в Іспанію дружину свого брата, вона сама мене про це просила не раз. Галина жила не бідно, мій брат сам багато років їздив по заробітках, так що добре забезпечував і її, і їхніх дітей, тому я не розуміла, для чого їй це. Але минуло 8 років, і все нарешті прояснилося

На заробітки в Іспанію першою поїхала я, а потім забрала сюди ще й дружину свого рідного брата.

Галина жила не бідно, мій брат сам багато років їздив по заробітках, так що добре забезпечував і її, і їхніх дітей.

У них був в селі великий будинок, брат сам багато чого зробив своїми руками.

Я дуже люблю свого брата, він і мені все життя допомагав, поки я на заробітки не поїхала.

Мій чоловік зовсім не такий як Михайло, він так не вмів гроші заробляти, тому довелося мені їхати.

Першою справою я дуже хотіла збудувати будинок, такий як у брата. І майже за 10 років мені це вдалося.

А тут Галина стала проситися, щоб я її до себе взяла.

Я здивувалася, навіщо їй кудись їхати, адже у них і так все є, та Галина наполягала, і я погодилася – забрала її до себе в Іспанію і знайшла їй роботу.

На заробітках вона була 8 років, а коли повернулася додому, то захотіла розлучення.

У них троє спільних дітей, тому все своє майно мій брат залишив дружині і дітям, а сам поїхав в райцентр і зняв собі там квартиру.

Я не витримала, зателефонувала невістці, запитала її, як вона так могла поступити? А вона мені відповіла, що за той час, поки вона була в Іспанії, вона розлюбила свого чоловіка. А з нелюбом вона жити не хоче.

Я так толком нічого не зрозуміла, щось там не чисто.

Але свого брата я не можу кинути в складній ситуації. В свій час, коли батьки ділили спадщину, він відмовився від своєї частки на мою користь, сказав, що сам собі на все заробить.

А потім їздив на заробітки і завжди мені грошенят підкидав, коли мені зовсім сутужно було.

То ж тепер я вирішила, що настала моя черга допомогти брату.

Я хочу йому квартиру купити, вже піднайшла підходящий варіант – непогана однокімнатна квартира, щоправда, в старому панельному будинку. Ціна невелика – всього 20 тисяч євро.

Але проти виявився мій чоловік, він вважає, що ми Михайлу нічим не зобов’язані, мовляв, хай сам вирішує свої проблеми.

Та особисто я відчуваю борг перед братом, тому кажу, що або нехай він іде до нас жити, або я йому квартиру окрему куплю, вважаю, що так буде справедливо.

Але мій чоловік не погоджується ні на один варіант, ні на інший. Навіть каже, що розлучиться зі мною, якщо я не заспокоюсь.

Що мені робити? Як допомогти брату і при цьому не зіпсувати стосунки з чоловіком?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.