Мені виповнилося 32 роки. Звуть мене Марина, я виросла і закінчила школу в невеликому селі. Моя історія кохання почалася в 16 років. У той час я вчилася в технікумі на 2 курсі. Познайомилася я там з одним хлопцем, Тарасом. Він був на рік за мене старший і вже випускався з цього навчального закладу. Ми почали зустрічатися і вже через рік я чекала дитину. Його батьки мене взяли з великими труднощами, тільки через майбутнього онука. Вони розуміли, що Тарас мене кохає і піде на все, щоб бути зі мною. Тим більше, він був єдиною дитиною в сім’ї, його завжди балували, і робили те, що він захоче і побажає.
Після весілля ми почали жити в нього вдома, з його батьками. А вже через пів року народився у нас син, якого назвали Артем. Жили ми начебто дружно, свекруха на мене не тиснула, допомагала з дитиною. Технікум я не кинула, а продовжила вчитися. Артем, коли мене не було вдома, завжди залишався з бабусею і дідусем. Час минав, і я чекала дитину вдруге. Народилася донька, Аліночка. Ми з Тарасом вирішили жити окремо. За матеріалами
Нам пощастило і ми отримали молодіжний кредит, а перший внесок нам дали його батьки. Правда, вони нас довго відмовляли, але ми стояли на своєму. Купили трикімнатну квартиру, відзначили новосілля і життя здавалося для мене казкою. Коханий чоловік, улюблені діти, улюблена робота – що ще потрібно для повного щастя?
Але ось настала чорна смуга. Тарас почав пити. Спочатку звільнили з однієї роботи, потім з іншої, потім він взагалі перестав шукати роботу. Цілими днями сидів удома і пив. Почав продавати речі і меблі з дому, здав мої золоті сережки, позичав у всіх друзів і родичів, та й взагалі, почалося не життя, а справжня каторга.
При цьому, найприкріше було те, що його батьки в усьому звинувачували мене. Говорили, що це я у всьому винна. Я мовчала. Возила його по лікарях, ходили ми до різних знахарок. Нічого не допомагало. А мені було боляче це бачити, бачити як на це дивляться діти і відвертаються від нього. Мені доводилося працювати на двох роботах, щоб платити за квартиру, купувати їжу. Про одяг я взагалі мовчу, забула вже коли що-небудь купувала собі, тільки дітям, та й то найнеобхідніше.
У підсумку мені це все набридло, я забрала дітей і переїхала в село до своєї матері. Подала на розлучення і на розділ майна. Коли про це дізналася свекруха, вона приїхала до мене і влаштувала скандал. Вона говорила, що це я винна, що це я нібито наворожила і хочу тепер привласнити квартиру.
Вона кричала, що ніколи мені цього не дозволить. Коли я стала заперечувати і говорити, що Тарас навіть не платить аліменти на дітей, не допомагає, що я одна все тягну, вона просто плюнула і пішла. Мені було неприємно. Виходить у всьому винна тільки я, я одна. Ми досі живемо у моєї мами і не знаємо що робити далі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
