Додому я щоліта приїжджаю, в основному в серпні, коли у мене день народження.
Побуду трохи з дітьми і внуками, і знову їду. В Італії я вже 14 років, і ця країна мені дуже подобається.
Робота важка, але і заробити можна! Я вже втягнулася, все знаю, тому буду заробляти, поки можна.
У мене є донька і син, дітям я намагаюся допомагати. Доньці я квартиру купила, а син машину в мене попросив.
За Христинку я спокійна, у них з чоловіком все добре. Двійко діток-школярів мають.
А от Василь мій ніяк наміститися не може. Одружився з дівчиною з нашого села, синочок у них народився. Їм би жити щасливо, а Василь собі іншу знайшов і пішов від дружини і сина.
Я його вчинок не схвалюю, але що я можу зробити, він вже достатньо дорослий, щоб самостійно рішення приймати.
Пішов мій син до іншої, а мені сказав, що його перша дружина, Світлана, сама в усьому винна.
Я в їхні справи влізати не стала, але з невісткою стосунки і далі підтримую.
Ось тепер, 2 серпня, у мене був день народження, так я і її запросила.
Син образився, сказав, що не прийде, а я йому відповіла, що це його справа.
Я перед тим з донькою і її дітьми по магазинах пішла, ми купили все дітям в школу, і я сама здивувалася, коли побачила, як все дорого – ми витратили 15 тисяч гривень на двох дітей!
То ж коли невістка прийшла до мене в гості, я запитала, чи готовий онук до школи, а вона сказала, що візьме зарплату, і тоді вже подумає, що йому докупити, бо дещо їй подруги повіддавали з своїх дітей.
Мені так прикро стало, що мій онук рідний має в обносках ходити, що я витягла 100 євро, і дала невістці.
Це побачила моя донька і образилася, бо вважає, що невістка нам чужа – вийде заміж за іншого чоловіка, і все!
Та я вважаю, що зробила все правильно, наперед нічого не загадую, а зараз маю можливість допомагати – тому допомагаю!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.