Зараз я сама бабуся, але той урок, який мені подарувала свекруха, не забуду все своє життя. Коли ми з чоловіком одружилися, прийшли перший час жити до свекрухи. Його молодший брат тоді служив в армії, і ми займали їх кімнату. Я тоді тільки закінчила інститут, (за освітою я економіст) досвіду роботи не було, тому була, як то кажуть на підхваті, у гол. бухгалтера. Природно зарплату отримувала мінімальну і залежала від заробітку чоловіка. За матеріалами
Я приїхала з області, тому свекруха мало не з перших днів мене «селюком» називала. Я молоденькою була, скромною, боялася зайвого слова сказати. Вона взагалі ні свого сина, (мого чоловіка) ні тим більше мене не любила. Сина вона народила дуже молоденькою, з чоловіком майже відразу розлучилися, і вона залишила дитину на виховання бабусі. Потім через кілька років вийшла ще раз заміж, народила другого сина. А старший так і жив у бабусі все дитинство і юність. Вона його і не виховувала ніколи.
А ось молодшого любила, тому завжди говорила нам, ось прийде син з армії, одразу кімнату звільняйте, йдіть жити на орендовану. Так якщо чесно, я дочекатися не могла, коли ми зможемо з’їхати від неї, дні рахувала. Я як раз тоді чекала дитину. Мені б забитися кудись в куток, щоб ніхто не чіпав, а вона як спеціально, демонстративно робити що-небудь змушувала. Я не відмовлялася, терпіла, знала що в чужій хаті живу.
Коли брат повернувся, я полегшено зітхнула, ми відразу переїхали на орендовану. Нехай не апартаменти, але ніхто мене там не діставав. Свекруха дуже рідко заходила до нас в гості, а якщо і була, то постійно шукала причину, щоб посварити мене. То пил побачить, то тапочки розкидані.
Брат молодший, як прийшов з армії, відразу у відрив пішов. Гуляв, пиячив ночами. Дівок почав в будинок водити. А незабаром і жити одну з них привів в будинок. Вона детину чекала. І братик разом з нею.
Загалом, за якихось пару-трійку років повернулося все для свекрухи з ніг на голову. Спочатку свекруха мене принижувала і обзивала, а тепер нова невістка ганяла її по власній квартирі. Бувало справа навіть до рукопашної доходилa, поліція була частим гостем в їх квартирі.
А ми незабаром отримали квартиру, чоловікові від заводу дали, спочатку кімнату безкоштовно, а потім і квартиру. Зажили ми своєю сім’єю. Дочка у нас підростала. Потім і син народився. Зі свекрухою спілкувалися рідко і неохоче. Навіть чоловік не любив до них ходити.
Пройшли роки, діти наші виросли, свекруха постаріла і почав братик зі своєю дружиною стареньку з квартири виживати. Почали моєму чоловікові натякати, що мовляв, забирай матусю. Але після того, як вона наді мною глузувала, мені вона теж була не потрібна. Я так прямо чоловікові і заявила. Він і сам все розумів.
В результаті відвезли стару в село, до її старшої сестри, такої ж як і вона, нікому не потрібної. Там вона відразу почала здавати здоров’ям. І трьох років не прожила.
Що я хочу сказати. З усієї цієї історії, я винесла дуже важливий урок. Невістка, звичайно, не дочка і не всім вдається полюбити її як рідну. Але поважати, трохи допомагати і жаліти просто необхідно. Зараз я і свекруха і теща. І згадуючи то ставлення до мене, ніколи не дозволю так знущатися над невісткою. До речі, вона у мене теж приїжджа. Я шкодую її, тому що розумію, як їй живеться далеко від батьків.
Ось така історія!
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
