Я вже збиралася розлучитися з чоловіком. Та мама і вся моя родина щодня мені телефонують, кричать щоб не робила дурниць. «Згоди на розлучення не даємо, а якщо ти все ж вирішила, то на нас не розраховуй». «Мамо, я з ним нещаслива», – плачу у телефон, та вона лише кричить у відповідь
Подруга вирішила розлучитися. Попросилася тимчасово пожити з дитиною у своїх батьків. Тимчасово – це на півроку, поки вирішується питання з розміном квартири і ремонтом. За матеріалами
Розповідає, що батьки – ні в яку: «Згоди на розлучення не даємо, а якщо ти все ж вирішила, то на нас не розраховуй». Аргумент: «Мамо, я з ним нещаслива» – не вважається вагомим. «Мужик хороший, слова грубого ніколи не сказав, посада хороша, зарплата – ось що тобі ще треба?!» – каже мама.
Ага, відсутність недоліків вже вважається головним. Слова грубого він може і не сказав, так він і нічого ніжного ніколи не сказав, та й про всі уїдливі коментарі мамі мабуть не розкажеш. Зарплата, кажеш? Є така справа, висока зарплата і просування по службі. Тільки витрачає він цю зарплату за своїм розумінням: сьогодні курку купить, завтра ремонт у ванній затіє – радитися і разом приймати рішення – це не в його правилах. Загалом, у мене ніякої стабільності. Щоб дав грошей на зимовий комбінезон дитині, це ще потрібно довести, причому аргументовано. Всі мої поpuви і починання на корені: ти не впораєшся.
Намагалася не звертати уваги, так він ще й палиці в колеса вставляє. Ось, наприклад, вирішила я змінити роботу.
«Замахнулася» на відповідальну і високооплачувану посаду. І нехай він твердив, що я не впораюся, це не знищило в мені віру в себе, тим більше освіта і кваліфікація дозволяють, досвід роботи теж є. Дитина хворіла, але чоловік обіцяв приїхати раніше і посидіти з ним – мені потрібно було представити готовий проект на другу (вирішальну) співбесіду.
Та-да-м. Він не приїхав. Причому навіть заздалегідь не попередив – все в останній момент. Ось як я можу до нього ставитися ?! Чомусь у нас непорозуміння і щастя в шлюбі сприймається суспільством як нешаноблива причина для розлучення. «Кажуть, що зажерлася, ще пошкодую, до нього черга вишикується, а я стану разлученою з причепом» – ділиться подруга. Якщо вже навіть мама не розуміє, що про інших говорити …
Тільки я виходила заміж, щоб мені з ним було краще, ніж одній. А зараз у мене постійний стpeс. Я себе втрачаю в цих відносинах. А багато хто живе так все життя, керуючись принципом: «У інших ще гірше» або «дитині потрібен батько». Тільки навіщо орієнтуватися на гірші практики? Навіщо показувати дитині такий приклад сім’ї, де батьки ледве терплять один одного, проте з боку «все правильно»? Вже краще поодинці, але вільно і щасливо. А Ви що скажете?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
