fbpx

Я вже збиралася розлучатися, бо чоловік змінювався на очах. А потім зустріла свою подругу, вона пояснила, що Данило мій “золото” справжнє, а я нікому не потрібна з двома малими дітьми

У нас дуже хороша і дружна сім’я. Батьки мої добрі та порядні люди. Все життя вони жили добре, старалися для нас з братом, щоб поставити на ноги, щоб дати гарну освіту і ми жили не гірше ніж усі інші діти. Звісно, що ми не багатими були, але достаток вдома завжди був, а ще було добро, любов, взаєморозуміння і підтримка рідних людей.

Загалом все було у нас добре, час минав швидко, ми росли в щасливій сім’ї. А потім я зібралася заміж, мені зробив пропозицію Данило. Ми з ним зустрічалися чимало часу, він здавався мені доброю людиною і я мала щирі почуття до нього.

А потім я привела Данила до себе додому, щоб познайомити зі своїми батьками. Але мамі й татові майбутній зять зовсім не сподобався. Коли Данило пішов, мама сказала:

– Він дуже егоїстична людина, дитино, тобі буде важко жити з ним.

Тато теж підтримав маму і вони ще довго мене вмовляли, щоб я не спішила виходити заміж, щоб зачекала і добре подумала, адже зустріла не того чоловіка, він не зробить мене щасливою. Мама з татом були впевнені в тому, що я роблю не вірний вибір, але я їх вже не слухала, адже думала, що батьки можуть теж помилятися і не можуть зрозуміти людину лише за одну зустріч.

Я одружилася і поїхала жити в квартиру Данила. Спочатку все у нас було добре, а потім я дізналася, що чекаю дитину. Я була дуже щасливою, а Данило засмутився, сказав, що ще не планував так рано стати батьком і хотів, ще пожити для себе.

Я народила донечку і помітила, що чоловік став віддалятися, він все менше часу приділяв мені і дитині, говорив, що хоче відпочити після роботи. Данило вважав себе мало не центром усесвіту, навколо якого має все обертатися. Мої ж думки, бажання, емоції для нього були зовсім байдужими. Все мало бути так, як каже чоловік, адже лише він завжди правий. Мені це не подобалося, але з часом я змирилася, бо любила його і понад усе прагнула спокою в сім’ї та затишку в домі. Я навчилася дивитися на світ очима свого чоловіка, ловила кожний його рух, намагаючись передбачити кожне бажання. А він. Він зовсім байдуже відвертався від мене, займався лише своїми справами і все. Невже Данило і раніше був таким, а я через свої почуття не помічала цього?

А потім я дізналася, що чекаю знову дитину. Данило зовсім засмутився, сказав, що зараз це не на часі, але я вирішила, що стану мамою вдруге. Коли народився синочок, чоловік взагалі став затримуватися допізна, мало буває вдома, каже, що ми втомлюємо його.

Я вже навіть стала думати про розлучення, але мені якось моя найкраща подруга сказала, щоб я не робила помилку. Данило має житло, добре заробляє, турбується про нас, хай навіть приділяє мало свого часу. А кому я потрібна з двома малими дітьми? Що я сама буду робити? Сумно, але це так і є. Тепер ось так і живу. Наче достаток, дітки хороші, але сімейного щастя в мене немає, я нещаслива жінка. Зараз приділяю багато уваги дітям, вчу їх всьому хорошому, щоб вони прожили теж щасливе життя, не таке, як зараз у мене. Дуже шкодую, що не послухала тоді тата й маму. Чи можна ще щось змінити? Що я зробила не так?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page