Вчора у мене був день народження, 45 років, який я святкувала на чужині.
Я вже півтора року живу в Німеччині. Спочатку думала, що ненадовго, але згодом знайшла роботу, трохи заспокоїлася, і вирішила, що це мій шанс почати життя спочатку.
Поїхала я з дому тому, що дізналася, що у мого чоловіка є інша жінка.
Одружилися ми молодими, мені було 18, а Остапу 20. У нас було велике кохання.
Але ми обоє були з бідних сімей, тому у нас були проблеми з житлом.
Спочатку ми жили на знімній квартирі, там народився і наш син.
Потім ми спільними зусиллями купили двокімнатну квартиру.
Я думала, що життя нарешті налагодилося, ми сина нашого вже й одружили, залишилося нам просто щасливо жити, а тут чоловік собі іншу знайшов.
Розповів про це сам, бо захотів від мене розлучення, щоб піти до неї.
Я була в такому розпачі, що зібрала свої речі, і вже через кілька днів мене вдома не було.
Поїхала я в Німеччину, бо тут живуть мої далекі родичі. До того ж, я добре знаю німецьку мову, можна сказати, вільно нею володію.
Півтора роки про мого чоловіка не було чути нічого.
А на мій день народження він мені першим зателефонував, привітав, і став проситися, щоб я повернулася.
У Остапа з тією жінкою нічого не вийшло – романтика минула, і коли почалося реальне життя, він зрозумів, що помилився.
Розлучитися ми не встигли, бо я швидко поїхала тоді за кордон, і офіційно ми досі чоловік і дружина.
Остап став бити на жалість, що він дуже сумує за тим часом, коли я була поруч, каже, що я найкраща і ніхто ніколи зі мною не зрівняється.
Цьому стандартному набору фраз я не дуже вірю, але поїхати додому мушу, бо у сина дитина народилася, мене просять, щоб я їхала на хрестини онука.
Зараз мені треба прийняти рішення – розраховуватися тут з роботи і їхати додому, чи назавжди перегорнути цю сторінку свого життя? Зробити собі такий подарунок на 45-річчя, і почати все спочатку?
Чи все ж, пробачити чоловіка, який зрадив?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.