Іноді у нас життя буває повне несподіванок, і саме вони спонукають нас до дій, навіть, якщо нам цього і не хотілося б.
Доля надсилає нам багато гарних шансів, завдяки яким, якщо робити правильні дії, наше життя стає щасливішим та яскравішим.
У наш час міцні, довготривалі стосунки в сім’ї – велика рідкість. адже сімейні цінності можуть цінувати не всі люди, на жаль.
Сімейні пари під впливом емоцій та почуттів часто здійснюють необдумані вчинки, а згодом шкодують про зроблене, хоча часто буває й пізно щось міняти, або взагалі, коли час втрачено і дороги немає назад.
І ось найменша суперечка за одну мить може зруйнувати все, що будувалося багато років спільними зусиллями.
Люди не вміють чути одне одного, на жаль, адже їм куди легше розійтись, все залишити, мчати у невідомість, аніж зробити спробу хоча б вислухати одне одного.
Така ж історія трапилась у нас в сім’ї, на жаль.
Зовсім нещодавно повчала свого сина життю, а тут сама потрапила в безвихідь, зовсім непроста життєва ситуація склалася в мене.
Принаймні, так здавалось нам із чоловіком на той час.
Ми з прожили разом в шлюбі з Миколою 25 років.
Спільними зусиллями ми з моїм чоловіком протягом довгого періоду часу долали усі буденні труднощі й незгоди.
Та в один момент, на жаль, зрозуміли – далі так не може продовжуватись.
Ми все рідше розмовляли між собою, ділились своїми думками.
За спільне сімейне життя ми з Миколою виховали обох дітей, дали їм хорошу освіту.
Але останнім часом мені навіть не подобалася присутність чоловіка.
Згодом ми обоє вирішили розлучитися, але сталося справжнє диво.
Наш син із сім’єю поїхав на відпочинок, а я запланувала відвідати свою подругу, котру не бачила чимало років.
Стільки всього мала їй розповісти, ми давно з нею нормально не спілкувалися.
Звісно, що хвалитись не було чим, швидше хотіла комусь “вилити душу”, розказати про свою ситуацію в нашій сім’ї.
Та мені довелось скасувати заплановану зустріч після повідомлення від чоловіка:
– Олю, нам з тобою потрібно поговорити, щоб остаточно розібратися в усьому. Чекаю тебе вдома, повертайся якнайшвидше.
Я думала, що чоловік говоритиме про розлучення, в голові крутилось тільки одне, ч вжепрокручувала своє життя після шлюбу, що буду робити, якою справою займуся першою.
Ну й нехай – думала тоді я. Вже нічого не зміниш, як не крути.
Прийшовши додому, почала кликати свого чоловіка ще з порогу, але ніхто не відповідав.
Я піднялася до нашої кімнати й побачила неймовірне – величезний букет червоних троянд, а на столі лежала тека з документами.
Відкрила її й зрозуміла – в руках всі необхідні папери для відкриття своєї справи.
Повірити не можу, що я відкрию власний салон краси.
Невимовна радість оселилася в мене в душі, зі сльозами в очах почула, як чоловік підіймається по сходах, й одразу підбігла до нього.
Це ж треба, я навіть не очікувала такого від свого чоловіка.
Це була мрія всього мого життя.
Не такий вже він недобрий, мій чоловік дуже хороша людина, я щиро кохаю його.
Ми добре обоє розуміли, попри свої емоції, потрібно вислухати одне одного.
Той вечір я запам’ятаю на все життя, наша сім’я ніби знову народилась. І справа не в матеріальному.
Як важливо інколи чути свою половинку, відчувати її мрії, втілювати їх.
Підтримка надає нам крила, дає можливість зробити своє життя щасливим.
Такого примирення я точно не очікувала, ми всю ніч розмовляли, згадували те, з чого починали, в спогадах була наша молодість і те, як добре ми жили.
Адже так важливо пронести той сімейний спокій крізь усе життя.
Хіба це не прекрасно, коли пара, проживши спільно багато років, дивиться одне на одного з такою ж добротою в очах, як багато років тому?
Ми дали шанс нашій сім’ї, адже краще спробувати, ніж бездумно розлучитися, жаліючи про зроблене усе життя.
Як вияснили згодом, зустріч організував наш син Анатолій.
Заради щастя своїх батьків він відклав сімейну поїздку, допоміг при оформленні всіх необхідних документів, оскільки працював юристом.
І хто б міг подумати – прийшла обговорювати розлучення, а стала найщасливішою дружиною і мамою в світі.
Ми не мали й гадки, що син може таке зробити.
Все-таки мої повчання не були марними, він допоміг нам згадати та зберегти те, заради чого все почали 25 років тому.
Відтоді чоловік мій дуже змінився став уважнішим, Микола навчився дослухатись до мене, підтримував у всіх починаннях і завжди у всьому допомагає мені.
А я розквітла просто на очах.
Інколи, ми недооцінюємо можливості наших дітей, адже вони обов’язково віддадуть те, що батьки в них вклали протягом багатьох років.
Те, на що не вистачає сміливості дорослим, втілюють вони, адже вони такі світлі, позитивні і у них так багато гарних мрій.
Хтозна, якби склались наші стосунки і чи були б ми щасливими, якби не ця неймовірна історія.
Зруйнувати сім’ю може кожен, а зберегти – одиниці.
Потрібно вчасно зупинитися, а ми з чоловіком ледь не розлучилися.
Я тепер пишаюся, що гарного сина виховала. Хіба не так?
Фото ілюстративне.