fbpx
Життєві історії
Я вже немолодою вийшла заміж, майже одночасно зі своєю донькою. З Іваном ми стали жити в моїй квартирі, свою він віддав синові, а моя донька з чоловіком стали орендувати собі житло. Одного дня до нас прийшов зять в гості, відтоді моя донька навіть чути мене не хоче

Якось так в житті виходить, що питання житла завжди псує стосунки із ріднею, але ще більше засмучує, коли в це питання вмішуються майже сторонні люди. Ось як мій зять – зовсім совість втратив, вирішив ділити мою ж власну квартиру, і дочка тепер настроєна проти мене. Але розпочну я свою розповідь по порядку.

У мене єдина дочка, я давно розлучилася з її батьком. Наші стосунки зруйнував звичайний побут, і ми розлучилися, коли доньці Марині було всього 3 роки.

З житлом у мене проблем немає: квартира дісталася мені у спадок від бабусі, я її продала і з доплатою купила собі нову двокімнатну квартиру, дуже світлу та простору. Загалом, було вже все – і дах над головою, і улюблена робота. Все, крім щастя в особистому житті, а мені його так не вистачало, щиро кажучи.

Якось не щастило мені з чоловіками – ну хто мріє про те, щоб ось так просто взяти в дружини жінку з дитиною? Та ніхто, звичайно, такого щастя не хоче. Так, можливо, десь я навіть перестаралася у стосунках: шукала супутника життя наполегливо, але не складалося зовсім у мене в житті ніяк.

Дочка закінчила школу, вступила навчатися до інституту, і я знову залишилася одна. Збирала подруг, таких же самотніх, як і я, і ми разом відпочивали.

А згодом, нарешті, я познайомилася з майбутнім чоловіком, просто одного разу викликала таксі, де він працював. Дуже ввічливий і веселий чоловік. Він дав мені візитку і після того ми стали спілку А що: чоловік розлучений, є своя квартира, в таксі тільки підробляє. Ми стали жити разом, а його квартиру поки здавали в оренду.

Моя дочка повернулася з навчання і відразу вийшла заміж за свого однокласника – не дуже доброго, мені він ніколи не подобався. Але нічого не поробиш – марина сказала, що щиро закохалася. Вони орендували квартиру, а мій чоловік зробив мені пропозицію вийти заміж. Розписалися тихо, по-домашньому, і моя дочка з зятем були на весіллі, все спочатку було мирно, хоч зять і поводився якось дивно, ніби сміявся собі з нас. А потім син мого чоловіка Івана попросився на батьківську квартиру: з матір’ю посперечався, ніде жити. Ну, про що мова? Звичайно ж, його пустили, якось проживемо ми без заробітку з оренди. Коли в гості приїхали молоді, ми їм розповіли про це, і перше що сказав зять, звернувшись до моєї дочки: «Я ж казав, що з цього почнеться?».

Ми стали випитувати: що почнеться? І зять тут став глузливо говорити, що спочатку мій чоловік віддав квартиру синові, тепер мою захоче забрати, а моїй доньці нічого не залишиться.

Іван навіть слухати не хотів, я бачила, що йому ця розмова неприємна. Ми тоді посперечалися.

Тепер телефоную з донькою – вона стоїть на боці зятя, мовляв, він сказав всю правду, а ми його чути не захотіли. Вона стверджує, що Іван лише через квартиру зі мною живе, у мої роки я йому не потрібна.

І взагалі – тепер зять вмовляє мою дочку, щоб вона подала заяву на розмін квартири, поки не залишилася без нічого. Але у мене мій чоловік навіть не прописаний. Тепер я знаю – у нас буде непорозуміння з донькою, я навіть бажаю їй скоріше розлучитися з цим чоловіком.

Я кохаю свого чоловіка, все у нас чудово, але як же мені з донькою помиритися?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pinterest.

You cannot copy content of this page