Я вже кілька років на пенсії, живу з чоловіком у власному будинку, скаржитися мені нема на що, бо у мене все добре. У мене є дві сестри – одна, Олена, старша за мене на 3 роки, а інша, Анна, – молодша на 2 роки. Вони теж вже на пенсії. Сестри живуть недалеко один від одного, а я в селі за 100 км від них.
Все було добре до недавнього часу, спілкувалися, старша по 2-3 рази на рік бувала у мене, я живу поруч з великим містом, в заміському селищі, великий будинок, гарна ділянка, свій бізнес. Олена жила завжди не менш 2-х тижнів на всьому готовому, дорогу ми їй оплачували, подарунків з собою давали.
Анна теж 1-2 рази на рік обов’язково бувала, приїжджала зі своїм співмешканцем, завжди їх зустрічали, застілля, шашлики і все таке. На Новий рік не раз до мене приїжджали. Я буваю у них раз у 3-4 роки, мені з села завжди важче вирватися, треба ж господарство на когось залишити.
І ось два роки тому Олена, погостювавши у мене два тижні, поїхала, потім вона подалася на відпочинок. І ось в цей час приїхала молодша сестра зі своїм співмешканцем, вони їздили кудись у справах в наші краї і заїхали, коли їхали туди і обіцяли заїхати на зворотному шляху. Заїхали через 2 дні, ми зателефонували, обговорили час, я приготувала обід, чекаю їх.
Приїхали. Він не заходить у будинок демонстративно, я відразу відчула якусь напругу, але покликом в будинок на обід. Сестра зайшла одна, поїла я, звичайно, запитала, в чому справа. Виявляється, образився, що його недостатньо привітно зустріли, на його погляд. Замало пошани, якщо коротко. Ну, тут я, звичайно, не промовчала, теж висловилася. І про сестру старшу сказала, що вона не дуже добре висловлювалася.
Про це можна довго розповідати. Але тут раптом молодша мені сказала, що старша сестра написала на неї заповіт. Вона у нас самотня, чоловіка і дітей немає, якщо що, ми її дві спадкоємиці. Предмет спадкування – 2-х кімнатна квартира. Виявляється, вона зробила це ще 2 роки тому, а мені про це нічого не сказала.
Я людина не бідна і все, що у нас є, самі з чоловіком заробили і мені, в загальному, за великим рахунком, мені не потрібний її спадок. Але ось як це було зроблено – це мене обурило. Протягом усього цього часу вона приїжджала до мене, по суті, з пустими руками. У молодшої сестри є дочка 35 років, незаміжня, онуків немає.
Може, вони просто мені заздрять, що у мене все добре, і діти, і внуки, у яких теж все добре? Але як можна заздрити мені, рідній сестрі? Але це тільки мої припущення.
Розійшлися ми з сестрою цього разу холодно, а старша, Олена, просто перестала зі мною спілкуватися. Раніше ми майже кожен день спілкувалися по інтернету, а тут – я пишу, вона мовчить. Ну і я після цього перестала писати. А молодша намагалася зі мною продовжити з’ясовувати щось, але я швидко це припинила.
Я цього не люблю, я їм нічого поганого не робила, ніяких претензій ніколи і ні в чому не пред’являла, і спілкуватися в такому тоні зі мною не дозволю нікому, в тому числі і рідним сестрам. Ось вже два роки, як я їх не бачила. Звичайно, сумую, не розумію такої їхньої поведінки. Мені дуже шкода, що вони на старості років, замість того, щоб ще сильніше згуртуватися, зріднитися, раптом затіяли якусь незрозумілу метушню.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
