Моя племінниця Оксана вийшла заміж у 20 років і відразу переїхала жити до чоловіка у його трикімнатну квартиру. Дівчина вона хороша, я за неї була дуже рада. Щоправда, з її мамою, моєю молодшою сестрою, у нас склалися не найкращі стосунки.
Валентина завжди вважала, що вона чимось краща за інших, в тому числі і за мене. Ми з нею і спілкувалися не часто, відколи вона заміж вийшла до нас і не приходила.
Мама їй у придане віддала великий шматок землі, який сестра продала, бо він їй був не потрібний. Її чоловік був родом з багатої сім’ї, і цим вона теж дуже пишалася, навіть в гості до себе нас ніколи не кликала.
Я залишилася жити біля мами, в нашій невеликій хатинці. Коли вийшла заміж, ми з чоловіком почали будуватися, тепер наш будинок і не впізнати. Мами давно не стало, я нещодавно на пенсію вийшла. Діти мої живуть окремо, вже теж давно мають свої сім’ї, а ми з чоловіком живемо собі двоє, господарство тримаємо, город обробляємо, так і живемо.
Проблема прийшла звідки не чекали. Заявилася через стільки років до нас моя сестра, і каже, що тепер буде жити з нами, бо зять попросив її виселитися до Нового року, а йти їй більше нікуди.
Валентина розлучилася з чоловіком років 20 тому. Вони якраз свою Оксану заміж видали і почав її чоловік хату будувати, потрібно було майстрам їсти готувати. А Валентина працювати не звикла. Її чоловік подивився на все це, і найняв жінку-кухарку.
Та готувала майстрам щодня і сніданок, і обід, і вечерю, часто залишалася ночувати у них. Так чоловік Валентини і прикипів до неї, хоч вона була років на 15 молодша. Вона йому коли дитину народила, він сестрі моїй відразу сказав, що розлучається.
Будинок він завбачливо оформив на свою маму, так що Валентина залишилася при своїх інтересах. І нічого кращого не придумала, як піти жити до доньки. Дивно, але зять погодився.
Почала Валентина там свої порядки встановлювати, зятя відразу на заробітки відправила. Так він 20 років і їздить. А вони дві з Оксаною ніде не працюють, живуть за його рахунок.
Влітку до Оксани донеслася чутка, що у її чоловіка на чужині є інша. Це виявилося правдою. Зять Валентини розлучився з Оксаною і дав їм час до зимових свят виселитися. Квартиру він буде продавати, бо вже вирішив додому не повертатися.
Оксана піде жити до доньки, якій чоловік купив однокімнатну квартиру, а Валентина вирішила, що має право через стільки років претендувати на частку в батьківському будинку. Але ж це смішно, тут все збудоване нашими руками. А сестрі колись дісталася земельна ділянка, за яку вона отримала доволі кругленьку суму, так що все справедливо.
Проте Валентина так не вважає, і збирається на Новий рік з валізами до мене. Мені її по-людськи шкода, у неї зараз непроста ситуація, але хто ж їй у цьому винен?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
