Зараз, здавалося б, в усіх українців дуже непрості часи. Кожному складно по-своєму, а особливо, захисникам та їх сім’ям.
Тому, здавалося б, скаржитися вже не дуже добре, в порівнянні з ними. але ситуація зараз у мене склалася зовсім сумна.
Справа в тому, що ми з чоловіком були одружені давно, 10 років разом з Миколою прожили у шлюбі.
У нас двоє дітей шкільного віку.
Ми одружилися з великого кохання, але, на жаль, якось дуже швидко минуло воно. Якийсь холодок пробіг поміж нами. Але у нас вже були діти, тому обоє думали, що вже щирі почуття не головне, адже маємо жити заради дітей і дуже добре дбати про них.
Жили ми з чоловіком самі не дуже добре, але наш шлюб тримався, можна сказати, на дітях.
Потім в березні 2022 року, коли в нашому місті було дуже неспокійно, я поїхала з дітьми у Литву. Чоловік сам на цьому наполіг.
Коли трішки заспокоїлося, то я вже хотіла додому повертатися, та чоловік вмовляв мене не робити цього, мовляв, що поки ще потрібно почекати, бо нічого не ясно ще, що буде в найближчому майбутньому.
А минулого літа ми з дітьми, як ті закінчили навчання в школі і канікули були, приїхали додому. Чоловіка було важко впізнати, якийсь дивних, холодний, спілкується мало.
Я відразу запідозрила щось недобре. Але згодом заспокоїла себе: мовляв, ми й так не дуже добре жили, а тут відстань, часи важкі – воно й не дивно, що таке зараз наше життя.
Та ми з дітьми дуже хотіли залишитися вдома не хотіли їхати за кордон. Та чоловік категорично був проти, каже, щоб ми їхали у Литву, адже маємо там тимчасовий захист, матеріальну допомогу, підтримку, діти в школу ходять там, тому краще там ще побути.
Чоловік так вмовляв, я погодилася і ми поїхали знову.
Спілкувалися мало з Андрієм, адже в мене закордоном багато мороки, діти, країна чужа і побут непростий. А чоловік постійно говорив мені, що зайнятий і все.
А нещодавно я дізналася, що Андрій продав наш будинок і автомобіль, а сам з якоюсь жінкою поїхав в Київ, а вона вже чекає дитину.
Для мене це сказати, що була несподіванка, не сказати нічого. Я взагалі навіть не очікувала такого, й досі не можу повірити, що це з нами сталося таке.
Я завжди довіряла чоловікові, хоч між нами не було великого кохання в шлюбі, але він завжди був надійною людиною. Усе було оформлено на нього, все, що мали ми. Я не маю навіть розуміння, як йому вдалося все це зробити.
Як він міг так вчинити з дітьми? Чому він так з нами зробив?
У мене багато питань, але відповіді немає, Андрій телефон не бере, лише гудки, напевно й номер змінив.
Декілька днів тому я дізналася про це. Тепер навіть не знаю, що мені робити та з чого почати.
Батьки у мене немолоді, я навіть нічого їм не казала про це, вони мені нічим не зможуть допомогти, лише будуть хвилюватися.
У самої такий смуток на душі, що й не передати. Що мені робити тепер? З чого почати?
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.