fbpx

Я вже й сукню весільну вибрала, а Святослав мене чомусь заміж не кликав. Якось я підслухала розмову його мами з сусідкою: – Ця селючка зовсім не пара моєму синові. А мої батьки все ще запитували коли я вийду заміж, а то їм вже соромно людям в очі дивитися, коли про мене запитують. Всі мої проблеми вирішилися вже через три тижні

Я народилася та виросла в маленькому селі. До школи ходила в сусіднє село яке знаходиться від мого дому аж за 15 кілометрів. Навчалася я на відмінно і, після закінчення 11 класу, я поїхала в місто, де вступила до інституту. Я завжди мріяла виїхати з села і шукати кращої долі. В нас, навіть поруч, не було можливості отримати вищу освіту, і тому вся молодь їхала в сусідні міста. Так і зробила я в той час. Мої мама з татом спочатку були проти. Всі говорили, як я в чужому місті буду зовсім одна, але після довгих умовлянь і пролитих сліз, мої батьки та рідні пішли мені назустріч і відпустили у краще життя. Я відразу без проблем здала вступні іспити, і вступила на перший курс. Мені відразу дали кімнату в гуртожитку разом з ще однією дівчинкою. Всі мої думки були виключно пов’язані тільки з навчанням, поки я не познайомилася з Святославом.

Високий, гарний брюнет відразу запав мені в душу і я щиро закохалася в нього, мені здавалося, що красивішого у світі немає. Святослав відповів мені взаємністю і вже через три місяці ми почали жити разом. Ми орендували невеличку квартиру, Святослав на той час вже закінчив навчання і працював.

У нас на той час було все просто ідеально. Вранці я вставала, готувала сніданок, відправляла свого коханого на роботу, а сама бігла в інститут. Після навчання робила всі домашні справи і зустрічала його зі свіжою та смачною вечерею. Я вірила і вважала, що він обов’язково зробить мені пропозицію і ми одружимося, але цього так і не відбувалося. Мої батьки все ніяк не могли заспокоїтися, як це жити в цивільному шлюбі, весь час казали – або одружуйтесь, або розходьтеся, а то нам вже людям соромно в очі дивитися, коли запитують про тебе, а ми не знаємо, що їм сказати. Але як, я ж не підійду і не скажу йому: “Ану одружуйся зі мною, а то я піду від тебе”.

А раптом він відповість мені, ну і йди. Що я тоді йому скажу? До такого я зовсім не готова. Я не знала що робити. Ще до того ж виявилося, що його батьки теж не хочуть, щоб ми з Святославом одружилися. Не хотіли мене за невістку. Дізналася я це випадково, підслухала діалог його мами з сусідкою, коли ми прийшли до них в гості. Його мама сказала, що ця селючка зовсім не пара її сину. Я тоді дуже сильно образилася.

Я після того все думала та думала, міркувала, гадала як же натякнути Святославу про заміжжя. Як зробити так, щоб ініціатива виходила від нього, щоб він сам прийняв рішення про весілля. Всі мої проблеми вирішилися вже через три тижні. Я дізналася, що скоро стану мамою. Коли повідомила це своєму коханому, він був дуже щасливим. Виявляється він давно хотів дитину.

Вже через три місяці ми зіграли гарне весілля. Хоча його батьки і були проти цього, але мій Святослав був дуже рішучим та настояв на своєму. Вони казали, що в нас навіть нема власного житла, а до себе вони нас не приймуть ніколи. Але й питання житла вирішилося саме собою.

В призначений термін у нас з’явилася трійня і нас забезпечили трикімнатною квартирою. Це було справжнє щастя, дане нам Господом з неба. Після появи малюків і отримання власного житла, стосунки з його батьками в нас налагодились і свекруха дуже мені допомагала з дітьми. Врешті свекри щиро полюбили мене та наших дітей.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page