fbpx
Життєві історії
Я вже думав про весілля, а Марта поїхала за кордон, вона сказала, що їде в Німеччину і повертатися в Україну не буде. Минуло 2 місяці і я зрозумів, що так жити не можу. Я зібрав валізу і поїхав до Марти за кордон. А вже в Німеччині я одружився, навіть не думав, що моє життя так швидко зміниться

З юних років я мріяв знайти свою другу половинку, ту яку покохаю як то кажуть до без тями і за ради якої буду готовий піти хоч на край світу. Але як би я не старався зустріти ту єдину, у мене нічого не виходило. Звісно, що зустрічався з дівчатами, але то все було не те. Я не відчував того, про що мріяв.

Я закінчив школу, відслужив в армії, потім влаштувався на хорошу роботу і вступив до інституту на заочний факультет. Намагався знайти ту, що шукав, але доля її мені не дарувала. Так продовжувалось до 29 років. Але якось, до нас на роботу, приїхала закордонна делегація. Серед них була дівчина, звали її Марта, на той момент їй було 25 років. І так сталося, що мені випала честь співпрацювати саме з нею.

Спочатку, Марта не справила на мене враження, але через два дні, коли ми бродили по місту і невимушено спілкувалися на якісь абстрактні теми, я зрозумів, що ні з ким у своєму житті так добре я себе не почувався. І ці два тижні, що вони пробули в нашому місті, для мене пролетіли як мить. А коли дівчина летіла на батьківщину, я сидів в аеропорту і не зміг на неї підняти очей, так мені було важко, що вона вже їде. Я не хотів її відпускати. Коли літак піднявся в небо, я заплакав і вирішив для себе, що будь що, я полечу до неї.

Минуло два місяці і весь цей час я розмірковував, а чи варто залишати рідну країну і відлітати в незвідану Німеччину, а де я жити буду, а де роботу знайду. Але в підсумку, бажання бути з коханою взяли верх. І тим більше, якщо все життя боятися, то так нічого і не доб’єшся. Я прилетів до Марти, було багато труднощів, але всі ці труднощі ми пережили разом. Тепер я одружений і у нас двоє прекрасних дітей. Ми кохаємо один одного і я знаю, що це саме та жінка, яку я шукав все своє життя.

А що було б, якби залишився я вдома. Я думаю, нічого хорошого. Бог дає нам напрямок і від нас залежить та дорога, яку ми вибираємо. Не бійтеся ризикувати навіть коли ваш вибір здасться божевіллям. Іноді нам доводиться йти на сміливі кроки в житті, щоб добитися результатів і здійснити свої мрії.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook