fbpx
Життєві історії
Я вже давно доглядаю стареньку маму, забрала її з села в свою однокімнатну квартиру. Сестра моя в Італії заробляє гроші. Я постійно прошу Людмилу повернутися, щоб мені легше було. Вона обіцяла, що ось-ось приїде, а тепер каже шукати будинок для людей похилого віку

Так вийшло, що зараз я сама доглядаю свою стареньку маму, поки моя рідна сестра в Італії заробляє гроші для себе.

Так, в Людмили є чоловік, троє дітей, їй потрібні гроші, адже життя зараз непросте. Але хіба можна так, всю турботу за нашою мамою просто покласти лише на мене одну.

Коли чоловік Людмили залишився без роботи і, єдине, що йому пропонували, роботу охоронцем в невеличкому магазині всього за 5 тисяч гривень, моя рідна сестра зрозуміла, що так більше не можна, адже їм не просто тепер буде забезпечувати свою сім’ю. Вони дітей не прогодують на такі мізерні гроші, потрібно щось змінювати в житті.

Згодом сестра моя поїхала працювати в Італію. А її чоловік Олександр залишився сам вдома, з дітьми ледве встигає, хоча на роботу й досі не ходить. Але воно й зрозуміло, він чоловік, а дітей троє. У них ще й господарство велике, тому роботи Олександру вистачає і вдома.

Але зараз занедужала наша вже немолода мама, у неї проблеми. Довго вона була в стаціонарі в нашому районі, а потім фахівці сказали, щоб забрати її додому, але саму вже не залишати, мамі потрібен догляд, біля неї варто знаходитися постійно.

У нашої мами лише дві доньки, крім нас у неї нікого немає, тому поки Людмила заробляла гроші на заробітках, я забрала нашу маму з села, з її невеличкої хатини, до себе в місто в свою невелику однокімнатну квартиру.

Людмила дуже дякувала мені за розуміння, казала, що приїде скоро і забере маму до себе, щоб мені було трохи легше.

Пів року мама жила у мене в квартирі, тоді сестра приїхала вперше. Навезла різного добра і одягу мамі, грошей, особливо, не шкодувала. Людмила тоді сказала, що має ще поїхати знову, бо за домовленістю, ще має 2 місяці відробити, щоб з нею повністю розрахувалися, її там чекають і на неї розраховують. Сестра просила зачекати ще трохи.

Людмила поїхала заробляти гроші, а я знову залишилася з мамою.

Минуло ще пів року. Весь час я просила свою сестру приїхати додому, забрати трохи маму до себе. Мені 40 років, я досі не заміжня, та й часу на своє життя немає, з роботи відразу біжу додому маму годувати,  знаю, що мене весь день чекає, бо сама нічого зробити не може. Моє життя минає, а я теж хочу влаштувати своє особисте життя.

Останнього разу, як я дзвонила своїй рідній сестрі в Італію, Людмила мені так впевнено і сухо сказала, що приїхати в Україну і доглядати за мамою вона не може, бо дітям гроші потрібні, вони ще молоді, їх потрібно на ноги ставити, це для неї важливіше. Попросила, щоб я знайшла мамі якийсь непоганий будинок для людей похилого віку, вона навіть погодилася сама оплачувати її перебування там.

Але хіба можна так з мамою вчинити? Я не знаю, як мені бути далі? Що робити? Я вже втомилася за мамою доглядати сама, адже час минає, а що якщо це затягнеться на довгі роки? У мене не залишається вільного часу для себе, а я теж хочу влаштувати собі хороше життя заради гарного майбутнього. І маму мені шкода, щоб ось так просто за нею доглядали чужі люди, коли ми є рідні діти: я і моя сестра. Не знаю, як мені знайти вільне рішення.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page