Мені 52 роки, і вже 12 років я з чоловіком живу в Португалії. Тут ми вже навіть житлом обзавелися, тому додому повертатися поки-що не плануємо.
Вдома у мене залишилася мамі, якій зараз 73 роки. У неї все є, бо вона сама багато років була на заробітках в Італії, і побудувала величезний будинок.
Планувалося, що в ньому будемо жити ми всі: мама з татом, сестра з чоловіком, і я з чоловіком. Будинок настільки великий, що місця усім би вистачило.
Але зараз мама там живе абсолютно одна. Батька не стало дуже раптово влітку минулого року, а сестра з чоловіком і дітьми 4 роки тому виїхала в Америку по Зеленій Карті.
Я теж давно поїхала з дому, от і залишилася мама сама. Ще поки батько був живий, вони трималися собі разом. А відколи його не стало, мама теж наче відмовляється жити.
Я просто не знаю, що з цим робити, адже вона не стара жінка, а у неї лише одне в голові – вона вважає, що їй вже нема для чого жити.
Зателефонувала я мамі у суботу, питаю, коли вона починає грядки обробляти, адже ця справа їй завжди подобалася.
А вона абсолютно байдужим тоном мені відповідає, що не збирається в цьому році нічого садити, бо вже нема для кого.
Я її питаю, що ж тоді вона збирається робити, а вона відповідає, що нічого, бо їй абсолютно нічого не хочеться.
Я уточнила, чи вона часом не занедужала, може, болить що?
А вона каже – душа болить. Бо нема їй для кого жити. Вона ж скільки сил на заробітках потратила, щоб цей будинок збудувати, а тепер в ньому нема кому жити.
Я маму добре розумію, але ж хто знав, що воно так вийде?
Сестра, звичайно, з Америки не повернеться. Я теж поки-що не можу приїхати.
Тим часом, мені дуже прикро і гірко дивитися на те, як мама чахне на очах. І причину я розумію – вона втратила сенс життя.
Може у когось була подібна ситуація? Буду вдячна за будь-яку пораду!
Що мені робити? Як допомогти мамі?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
