fbpx
Життєві історії
Я вже багато місяців доглядаю за своєю старенькою сусідкою. Спочатку йду до Надії, а потім вже до себе додому. Її треба нагодувати, помити, переодягнути, впоратися трохи по дому і розважити бесідою. Їй дуже важко самій робити хоч щось. А нещодавно мені стали докоряти всі родичі та знайомі, що я хочу її хату забрати собі. А я не бачу в цьому нічого поганого. Так, я стараюся заради її будинку

Не так вже давно, десь пів року тому моя сусідка переписала свій будинок на свого єдиного сина, який обіцяв доглядати за нею, коли їй стане важко самій, адже вона ледве пересувалася сама. Але коли син отримав всі необхідні документи на руки, відразу ж зник десь. Тепер я багато часу вже доглядаю за цією немічною жіночкою і хотіла б отримати натомість її житло. Чи це можливо?

З моєю сусідкою Надією по вулиці я знайома вже більше 20 років. І скільки я її пам’ятаю, у жінки завжди були проблеми зі здоров’ям, хоча вона не особливо на щось скаржилася, але це було добре помітно і так. А нещодавно сталося так, що трохи більше пів року тому сусідка геть занедужала, зовсім стало важко їй. Вона постійно мені скаржилася, що її син не допомагає їй. Він вже не маленький хлопець, а дорослий чоловік, але приїжджає до матері лише тоді, коли йому потрібні гроші або ще щось, а сама мати його не цікавить зовсім, і це триває вже дуже багато часу. Ось жінка і зважилася переписати свій будинок на єдиного сина. Вона чомусь думала, що коли зробить це, то він буде добре доглядати за нею до останніх днів, адже зрозуміє, що все, що вона має дістанеться йому, тому й викладатиметься гарно. А чоловік, отримавши заповітне майно, не став доглядати за матір’ю і відразу ж махнув в місто. Цього варто було було очікувати. Мабуть сидить там зараз і сподівається, що матері скоро не стане, а він зможе продати її добротний будинок, і отримати гарні гроші за все її майно. Ось такі бувають діти.

Мені стало дуже шкода свою сусідку, і я вирішила, що не залишу її саму напризволяще. У мене самої вільного часу було не дуже багато, тому я звернулася до представників влади і попросила, щоб вони надали їй доглядальницю на пів дня. Натомість я почула відмову. Мені сказали, що у сусідки є рідний син, який і повинен стежити за старенькою матір’ю, вона не самотня людина, а отже вони тут ні до чого. Їх не цікавить, що він така нехороша людина, а мати йому потрібна тільки заради спадщини. Оцінивши раціонально всю ситуацію, я почала сама доглядати за своєю сусідкою Надією.

Ось уже більше шести місяців після роботи я спочатку йду до сусідки, а потім вже до себе додому. Її треба нагодувати, помити, переодягнути, впоратися трохи по дому і розважити трохи бесідою. Їй дуже важко самій робити хоч що-небудь, тай сумно самій, вона так чекає мого приходу, навіть посміхатися мені стала останнім часом, хоча на душі у неї лише смуток. Якось стає прикро за сусідку, що вона стільки років ростила і виховувала сина, а він – виявився такою негідною людиною, просто забув на свою матір.

Мені багато знайомих та родичі мої говорили раніше говорили, та й по цей день питають:

– Це ти заради будинку Надії так стараєшся?

Я не приховую своїх справжніх намірів і відповідаю всім:

– Так, а що тут такого? Зараз багато хто доглядає за самотніми старенькими людьми, а ті натомість переписують своє майно та житло на своїх доглядальниць.

Ось і я так подумала і вирішила допомогти сусідці. Але проблема полягає в тому, що в спадок вже включений її син. Хоч він і не доглядає за матір’ю, але за документами будинок після того, як Надії не стане буде належати йому. А за що цьому чоловікові такий подарунок, він не добре ставиться до своєї старенької матері, якщо він палець об палець не вдарив заради старенької мами, яка так потребує його допомоги та підтримки? Чого не можна сказати про мене: я кожен день відвідую сусідку, дбаю про неї, годую і купую ліки за власні гроші вже дуже довгий період. Якщо подивитися з боку, то більше прав на це будинок у мене, ніж у цього хоча дорослого, але дуже невдячного сина. Чи можливо таке, що за мої послуги житло сусідки дістанеться мені, а не її синові? Я б за нею доглядала, як за рідною людиною, чесно кажучи, просто хочеться теж, щоб потім і своїм дітям щось дати. Було б нам обом добре: вона б отримала мою опіку і тепло, а мені б залишився її спадок, як надія на благополучне майбутнє та добробут.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook