fbpx

Я вже 5 років живу в Італії, Патриціо не дозволяє мені працювати, повністю мене забезпечує. Де я тільки з ним не була, він дуже подорожувати любить. А в цьому році Патриціо захотів приїхати зі мною в Україну. І я погодилася, привезла італійця в наше невелике містечко і стала з ним жити в своєму будинку. Чоловік з’явився відразу ж на наступний день, бо слухи у нас поширюються дуже швидко. Він став висловлювати своє невдоволення, яке я маю право приводити чужого чоловіка в наш дім, йому перед людьми соромно

Коли я кому кажу, що поїхала в Італію не заради грошей, то мені ніхто і не вірить. Тому що більшість заробітчанок, з якими я тут познайомилася, тікали від бідності, і хотіли своїм дітям допомогти.

А я на життя не скаржилася, у мене було все, що треба – чоловік, син, будинок великий, машина.

Мій чоловік завжди працював на керівних посадах і заробляв багато грошей. Мені навіть не доводилося працювати, адже Степан мене усім забезпечував.

Моя мама не раз радила мені роботу шукати, щоб від чоловіка не залежати, бо в житті по-всякому буває, але я її не слухала. Потім зрозуміла, що даремно.

Коли нашому сину виповнилося 20 років, чоловік подарував йому новий автомобіль з салону. Син був дуже радий такому подарунку, батько був для нього неабияким авторитетом.

Для мене чоловік приберіг теж подарунок – він повідомив мені, що у нього є інша жінка, і він іде до неї. Виявилося, що їхній роман триває вже кілька років, і що мій чоловік збудував ще один будинок для них, в якому вони і збираються жити.

Умова у чоловіка була така – я залишаюся в нашому будинку, але мирюся з тим, що він житиме з іншою. З певних міркувань чоловік не хотів зі мною розлучатися, йому було це не вигідно.

Жили ми в невеликому містечку, де всі про всіх усе знали, тому мені було дуже соромно приймати таку ганебну, на мій погляд, пропозицію чоловіка.

Син підтримав батька, мені порадив змиритися, адже мені великодушно дістався будинок.

Та у мене характер не такий, щоб все просто так проковтнути. Я вирішила, що в Італію поїду, а вони хай роблять що хочуть.

Працювати я не збиралася, хотіла трохи розвіятися. Та на роботу мусіла влаштуватися, бо ж треба було за щось жити.

Правду кажуть, що думки мають здатність матеріалізуватися. Бо сподобалася я тут, в Італії, одному багатому італійцеві, я якраз його батька доглядала.

Патриціо так в мене закохався, що відразу став пропонувати серйозні стосунки. Мені довелося розповісти йому правду про те, як зі мною повівся чоловік.

Італієць навіть зрадів, бо не бачив ніяких перешкод, щоб тепер нам бути разом.

Я вже 5 років живу в Італії, Патриціо не дозволяє мені працювати, повністю мене забезпечує. Де я тільки з ним не була, він дуже подорожувати любить.

А в цьому році Патриціо захотів приїхати зі мною в Україну. І я погодилася, привезла італійця в наше невелике містечко і стала з ним жити в своєму будинку.

Чоловік з’явився відразу ж на наступний день, бо слухи у нас поширюються дуже швидко. Він став висловлювати своє невдоволення, яке я маю право приводити чужого чоловіка в наш дім, йому перед людьми соромно, з нього всі сміються.

Я теж лише посміялася, і зачинила за ним двері, сказала, що треба було раніше думати.

Син як почув, що я собі багатого італійця знайшла, теж не забарився з візитом, думав, що і йому щось перепаде. Але я і йому вказала на двері, дала лише італійську шоколадку.

А ми з Патриціо щасливі, днями я повезу його в Буковель. А що, гроші у нас є, можна і порозкошувати. Ну хіба не так?

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page