Ми з братом маємо спільну спадкову квартиру, в якій живе брат. А я вже 15 років чекаю, поки він виплатить мені мою частку. Так ми з ним домовилися з самого початку. Зараз мені дуже потрібні гроші, але брат знову каже, щоб я почекала.
Наших батьків рано не стало, мені було 20, а братові 18 років. Спочатку ми з ним жили разом в цій квартирі, потім я вийшла заміж і переїхала до чоловіка, а брат залишився один. Квартира у нас хороша, трикімнатна.
Брат вчився в університеті і я вирішила, що доки він не доучиться, квартиру продавати не будемо. Ось вивчиться, працюватиме, тоді вже й займемося питанням продажу житла.
Ми з чоловіком жили окремо, у нього була своя квартира, тож продавати спадкове житло ми не поспішали. Після закінчення університету брат відразу одружився.
До мене прийшов з проханням не продавати поки квартиру, бо у них зараз складне матеріальне становище і щось взяти їм буде важко. До того ж, наречена брата чекала дитину.
Звичайно, я увійшла в їхнє становище і погодилася почекати ще трохи, поки брат стане на ноги. Я розуміла, що справді зараз їм буде не легко справитися з усім.
У мене тоді вже народилася дочка, я була зайнята власними клопотами, тому я не стежила, що там відбувається в сім’ї брата. Ми не припинили спілкування повністю, але бачилися не часто.
Тим часом у брата теж народилася дочка. Сам він вивертався навиворіт, щоб забезпечити сім’ю. Все заспокоював, що ось вийде з декрету дружина, стане легше.
Але навіть коли дитина трохи підросла, легше не стало. В садочок вони не змогли влаштуватися, відповідно невістка сиділа вдома з дитиною. Працював один брат. Грошей не вистачало. І тому він знов попросив мене почекати з продажем квартири.
Я і справді нікуди не поспішала, але сама ситуація мені не дуже подобалася. Але я знову з розумінням поставилася до ситуації, і брат з сім’єю залишився жити в нашій спільній квартирі.
Коли племінниці до школи залишався рік, братова дружина знову сповістила про те, що чекає дитину. І знову я мала почекати і ввійти в становище брата. Але цього разу у нього вже була конкретніша пропозиція – давай я тобі виплачуватиму твою частку частинами, ну, як би, я в тебе буду її викуповувати, а то відчуваю, що ми ніколи звідти не з’їдемо.
Ми погодили ціну моєї частки, брат пообіцяв, що за першої нагоди виплачуватиме мені гроші. Я тоді ще подумала, що якраз до закінчення моєї доньки школи вже буде якась сума, можна буде їй квартиру взяти під виплату.
Цього року моя дочка закінчує школу і за 15 років брат виплатив мені всього 50 тисяч гривень. Дружина у брата так і не працює, бо народила ще двох дітей. Заробляє один брат, але їм ні на що толком не вистачає.
Зрозумівши, що розмовляти з братом марно, я виставила свою половину квартири на продаж. Брат про те, що я продаю свою половину, знав, йому першому і запропонувала. Але в нього грошей немає, як він каже. І вмовляє мене не продавати.
Я йому нагадала, що 15 років чекала, а тепер мені час думати не про його дітей, а свою дочку. А моєї доньці потрібна квартира. Треба було відразу продавати квартиру, ділити гроші, але хотілося вчинити по-родинному, щоб усім було добре.
І зараз все одно я погана залишилася.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
