Я виросла в не дуже хорошій сім’ї. На той момент мені було 14 років. Моїм батькам доводилося тяжко працювати, що б утримувати мене і мою молодшу сестру. Але навіть при цих злиднях вони частенько збиралися з не дуже хорошими друзями, які часто залишалися в нас до ранку. Вдома були часті суперечки. Братик не розумів, що відбувається, а ось я не могла на це спокійно дивитися. Я годинами лежала і дума, ну чому саме я. Чому саме в мене такі батьки, це питання ніколи мене не покидало. Мені не хотілося в майбутньому жити, як мама і тато, я мріяла про щасливу сім’ю, де діти почуватимуть себе щасливими, відчуватимуть на собі батьківське тепло і турботу.
Кращим рішенням було влаштуватися на роботу, так я і зробила. Після дев’ятого класу я влаштувалась на роботу, а по вечорах відвідувала вечірню школу. У свої роки я працювала, як доросла людина, але це принесло свої плоди. Я досить не погано почала заробляти, але відкласти не виходило, так як допомагала братику. І одяг купувала і щось смачненьке, чого від батьків ми ніколи не отримували.
Йшли роки, братик закінчив школу і пішов працювати. На той момент я почала розвивати свою власну справу. Вступила на заочне відділення до університету. Потихеньку справи почали рухатись, було важко, але перешкод я вже не боялась. З часом мій бізнес почав приносити хороші прибутки і я вже була досить забезпеченою людиною.
На сьогоднішній день мені 34 роки, в мене дуже хороший чоловік і троє прекрасних дітей, хлопчик і дівчатка-близнючки. Вони ще маленькі, але я ні на хвилину не забуваю про свою мрію. Ми з моїм чоловіком, намагаємося віддати дітям всю нашу любов і турботу, я хочу щоб вони були по справжньому щасливими.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
