16 років тому я зустрів найкращу жінку в світі, яка потім стала моєю дружиною. Ми з другом пішли в ресторан, мені тоді 27 років було. Підходить до нас офіціантка, струнка і красива як стюардеса. Відтоді я почав часто ходити саме в цей ресторан, хоч він і недешевий. я сідав за столик, який вона обслуговує, дарував квіти. Вона ніяковіла, але брала. Загалом, підкорив я Світлану, а через рік ми розписалися.
Мені не подобалося, що вона працює офіціанткою, ревнував трохи, та й взагалі – що це за сімейне життя, якщо дружина з вечора до ранку у вихідні працює серед нетверезих компаній?! Та й вона вже не хотіла там працювати: розповідала, що пішла туди, тільки тому, що її дитинство і юність пройшли в бідності і голоді, а в ресторані завжди є щось смачненьке. Я їй ще тоді жартома сказав, що ще одна важлива причина піти з ресторану – це її обжерливість, товстих жінок я не люблю! Не думав, що в жарті буде стільки правди!
Тільки де їй працювати без належної освіти? Влаштував її на фірму, де моя сестра раніше працювала бухгалтером, на посаду діловода: роздруковувати документи, перебирати папірці та інше. Колектив там жіночий, робота сидяча, дами часто чаї розпивали, приносили з собою різні випічки. Стала дружина повніти, я зауважував, правда, тоді ще в жартівливій формі, але все ж. Вона все зрозуміла, стала ходити в спортзал, дієти собі знайшла, все строго дотримувалася, прийшла в норму.
Через чотири роки дружина потішила мене гарною новиною – вона чекає дитину. Відтоді умови змінилися – якщо хоче Світлана п’ять бутербродів, политих майонезом і кетчупом, то я їй купував, вона казала, що це дитина вимагає. Народила доньку і якось відразу знову прийшла в норму: самій було соромно, що зайву вагу набрала.
Три роки сиділа з дочкою, якось крутилася по господарству, спритна, струнка і красива. Через три роки повернулася на роботу і повільно попливла: почала рости як на дріжджах, з’явилися щоки, потім подвійне підборіддя. Що ми маємо на сьогоднішній день: дружина втратила жіночий образ, з її 55 кг вона «виросла» на 95.
Їй абсолютно байдуже на себе. Замість того, щоб піти в спортзал або хоча б сісти на дієту і на наш домашній велотренажер, вона сідає перед телевізором з глибокої тарілкою пельменів, политими майонезом! А потім какао з жирними біляшами – дуже смачно! Ледве дихає і йде до ліжка спати, треба ж міцно виспатися, щоб вранці з колегами чайок попити, і тортики поїсти.
Така дружина мені зовсім не подобається. Я благав її стежити за своїм харчуванням, просив ходити в спортзал, але вона тільки махає на мене пухкою рукою і каже: «Не подобається? Іди». І продовжує далі спокійно їсти. Напевно, так і поступлю – піду, тому що любов вже закінчилася з її вини.
До речі, для любителів сказати «на себе подивися», хочу сказати – я не товстий і не лисий. Я тримаю себе у формі: менше жирного і більше руху, часто залишаю машину і йду на роботу пішки, щоб не жиром не заплисти, як моя дружина. Ну не можу я на неї дивитися! Вона і на здоров’я почала скаржитися і це все результат її ліні і обжерливості.
Найприкріше, що і наша донька разом з своєю мамою почала повніти. Але дочку ще можна привести у форму – я її на плавання записав, ходить із задоволенням. А дружина нехай і далі товстішає, тільки без мене. Піду я від неї, не таку я її собі в дружини вибирав.
Фото ілюстративне – ispovedi.
