Мені 32 роки, 5 років тому я зустрів Наталю і відразу зрозумів, що саме з нею хочу пов’язати свою долю. Зробив пропозицію, ми одружилися. Пішли жити до моїх батьків, я єдиний син, у нас великий власний будинок на околиці міста з двома входами.
Мої батьки радо прийняли Наталю за невістку і виділили нам половину свого будинку. У нас був окремий вхід, окрема кухня, ванна і туалет. Батьки ніколи не заходили до нас без попередження чи просто так, одним словом, нам ніхто не набридав. Жили ми щасливо, невдовзі у нас народилася донечка. Наталя пішла в декрет, і саме після цього почалися наші проблеми.
Дружина мені постійно докоряла, що я мало заробляю. Хоча я працював в офісі, отримував непогану зарплату, на основні потреби нам вистачало. Але Наталя хотіла більшого, тому почала наполягати на тому, щоб я їхав за кордон. Мої батьки були проти, адже житлом вони нас забезпечили, машину на весілля подарували, що ще треба?
Але я вирішив послухатися дружину, звільнився з роботи і поїхав на заробітки. Перший рік було важко, адже фізично працювати я не звик, приїжджав додому рідко, в основному на свята. Потім втягнувся, заробляв непогано, хоча додому дуже сильно тягнуло. Наталя мені щодня телефонувала, говорила, що скучила, але нам треба ростити донечку, тому я маю продовжувати працювати за кордоном.
Але в минулому році через події в світі я втратив роботу, повернувся додому і більше не планую поки їхати, влаштувався назад на роботу. Ніби життя налагодилося і тут я дізнаюся, що поки мене не було, весь цей час дружина мені зраджувала. У неї є інший!
Сприйняти адекватно цю інформацію було і важко, і боляче. Але заради дитини я вирішив їй все пробачити, до того ж, я і досі зберіг почуття до дружини.
Ми з Наталею поговорили про все: про нас, про дитину, про почуття один до одного і вирішили, будь що буде, спробуємо все налагодити.
Виявилося, не судилося – до нас приїхала дружина того чоловіка. Вона знайшла переписку моєї дружини і свого чоловіка, і щось ще, в загальному, приїхала побачити ту, що зруйнувала її сім’ю.
Моїй дружині вона сказала, що віддає їй свого чоловіка і йде з дітьми (у них їх виявилося двоє). Далі грюкнула дверима і пішла в сльозах.
Моя дружина добу ходила, не піднімаючи голови і не просихаючи від сліз. Я намагався заспокоїти, але я був явно не тією людиною, яку вона хотіла б бачити.
Вранці вона зібрала речі і сказала, що так більше не може, що на ній висить занадто великий вантаж, і так жити вона більше не хоче і не може. Вона залишила мені дитину, сказавши, що я хороший батько і пішла. Думаю, поїхала до нього, ну Бог з ними.
Ось так ось закінчився мій шлюб. Дивно, але я не шкодую про це. Дзвонила моя теща. Сказала, що дружина живе у них, що нам з дружиною потрібно зійтися. Я не став нічого відповідати, сказав, що вже занадто пізно.
Поступово все налагоджується. Я займаюся дитиною, і цілком задоволений своїм життям. А дружину і її нового обранця пробачив і відпустив. Жити потрібно справжнім, а минуле не потрібно тримати в собі.
Фото ілюстративне – freepik.
