Мені 61 рік, у мене є дорослі діти: син і дочка.
Я завжди намагалася бути для них хорошою мамою, але нещодавно син перестав зі мною спілкуватися, і навіть в телефоні мене заблокував.
Сину моєму 36 років, доньці 31.
Дітей своїх я ростила одна, бо чоловік пішов від мене, коли сину було всього 12 років.
Тому мені доводилося працювати не на одній роботі, а на двох-трьох.
В свій час мені пощастило влаштуватися в гарну компанію, там я і працювала до пенсії.
Тільки нещодавно пішла з роботи, бо дочка наполягла, коли побачила, що у мене здоров’я підводить.
Я весь час боялася без роботи залишитися, думала, чим буду займатися на пенсії.
Дочка мені навіть гроші пропонувала, мовляв, на пенсію жити складно.
Але ні, я відмовилася навідріз – поки я ще в силах, жити буду на свої.
У мене накопичення є, на комуналку субсидія, плюс пенсія капає.
А Софія моя знімає квартиру, збирають з чоловіком на початковий внесок. Молодим гроші потрібніші.
Син навіть не цікавився – працюю я чи ні, він вже постфактум дізнався, що я вже 4 місяці як звільнилася.
Він був вельми здивований. А я ж говорила йому про це сто разів!
Він такий, весь в собі. З ним говориш, і відчуваєш, що в порожнечу.
Раніше я засмучувалася, смикала його, намагалася достукатися.
Ну, потім перестала вже. І взагалі не чіпаю його зайвий раз.
Дзвоню раз в тиждень, питаю – все в порядку?
Ну й добре, добре, якщо що, дзвони. Ось і все з ним спілкування.
Миколі, звичайно, непросто: у нього робота з підробітками, кредит, син-підліток від першого шлюбу, а також нова сім’я – молода дружина і немовля, які теж вимагають уваги.
Втиснути в цей щільний графік ще й спілкування зі мною він просто не може.
Проте факт, що син навіть не помітив, як я вийшла на пенсію, мене дуже зачепив.
Тому я вирішила, що зроблю заповіт на свою квартиру на дочку.
Адже Софія від мене не відходить, допомогу пропонує, хвилюється за мене.
Підтримує завжди, дзвонить, цікавиться. Розмовляє нормально, щиро цікавиться, як у мене день пройшов.
Ну і в майбутньому, якщо що зі мною щось трапиться, до кого я піду? Природно, до дочки!
Миколі ніколи, невістка мною займатися не буде. Колишня невістка – тим більше.
Подзвонила Миколі. Кажу, сину, ти можеш на мене ображатися, але я вирішила ось так – щоб потім для тебе це не було несподіванкою.
Цього разу Микола, мабуть, почув, що я хотіла йому повідомити.
Образився дуже, і в результаті – ось, заблокував мене в телефоні.
Виходить, що без спадщини я йому не потрібна.
Але насправді я і з спадщиною щось не дуже була потрібна.
Хтось скаже, що я неправильно поступила, бо дітей потрібно ділити навпіл.
Але я вважаю, що нічого йому ображатися, син отримав те, що заслужив.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.