Коли 4 роки тому не стало моєї мами, ми з сестрою мали в рівних частинах вступити у спадщину, бо батьки заповіту не залишили.
Але все добре зваживши, я вирішила відмовитися від спадщини, тому що моїй сестрі Лесі мамина хата була потрібніша, ніж мені.
На той час ми з чоловіком жили у власному будинку, так що проблем з житлом у нас не було.
Наша єдина дочка Віра теж житлом забезпечена, бо в свій час, коли вона виходила заміж, ми з сватами скинулися, і купили молодятам квартиру.
У моєї молодшої сестри Лесі зовсім інша ситуація – у неї аж троє дітей, і ніхто не визначився ще з житлом.
Сама Леся як вийшла заміж, так пішла в невістки, спочатку жила з свекрухою, а коли мами чоловіка не стало, вони вже самі стали господарювати.
Але будинок у них невеликий, до того ж, старий, ремонту капітального потребує, і дітей троє, всі ще з батьками живуть.
Зважаючи на це все, я вирішила, що відмовлюся від своєї частки в батьківській хаті на користь сестри, бо як не крути, у неї таки складніша ситуація, ніж у мене.
Я навіть уявити собі не могла, що мій чоловік буде проти!
Більше того, моя дочка його в цьому підтримала – вони обоє вважають, що я не повинна була відмовлятися від спадщини, адже гроші ніколи зайвими не бувають.
А я не розумію, про які гроші вони говорять? Будинок у батьків старий, знаходиться в селі, то ж багато ми б за нього точно не виручили.
Ті кілька десятків тисяч гривень нас особливо б не врятували, а от сестра моя з чоловіком і двома молодшими дітьми переїхала жити в мамин будинок, а свій залишила старшій доньці, яка якраз заміж вийшла.
Як на мене, все чудово, я радію за сестру, от тільки чоловік ніяк заспокоїтись не може.
Вже стільки часу минуло, а він мене не перестає картати, що я гроші сестрі віддала!
Не думала я, що мій чоловік такий жадібний, ще й дочка наша в нього пішла!
Я вважаю, що я все правильно зробила, от тільки набридло мені слухати постійні докори чоловіка, сил моїх більше нема.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.