Як на мене, моя дочка не дуже вдало вийшла заміж. Мій зять ніяк не може вирішити проблему з житлом, показує свою гордість, але показувати то насправді нічого.
У мене трикімнатна квартира, в якій ми жили вдвох, доки донька не зібралася заміж. Я запропонувала їй не займатися дурницями і разом з чоловіком спочатку пожити в мене. Місце є, ніхто нікому не заважатиме, зате у молодих буде можливість накопичити грошей і одразу взяти квартиру в іпотеку.
Але зять відразу виступив проти такого рішення. Він сказав, що житимуть вони окремо, бо йому гордість не дозволяє йти до тещі у приживали. Він і голосу не матиме, і навшпиньках ходити перед тещею, яка буде встановлювати свої правила, теж не збирається.
Яке йому потрібно було право голосу, я не знаю, але й наполягати на їхньому заселенні теж не стала. Мені зять не дуже подобався, тому я із задоволенням уникла спільного з ним проживання.
Не знаю, що в ньому знайшла дочка, але як на мене, зять на ділову людину, яка звикла тримати своє слово, зовсім не схожий. Через кілька місяців дочка оголосила, що чекає дитину.
Витрати збільшилися, дочка через погане самопочуття більше була на лікарняних, ніж на роботу ходила, але зять чомусь не став шукати підробітку чи якось інакше виходити із ситуації. Дочка розповідала, що навіть до своєї мами по допомогу він не звернувся. Казав, що йому соромно просити грошей у мами, коли він уже незабаром батьком стане. Те, що гроші на оплату квартири та інші потреби його дружина проситиме у мами, його не хвилювало.
Дочці теж було незручно, але вона ще вірила, що її чоловік збереться і почне виправдовувати горде звання чоловіка та батька. Проте час ішов, а нічого не мінялося – щомісяця зверталася дочка і ховаючи очі просила грошей. Говорила, що в борг, але було зрозуміло, що віддавати їм нема з чого.
Я хоч ще й працюю, але зайвих коштів у мене нема, щоб щомісяця платити комуналку за свою трикімнатну квартиру, самій жити на свою зарплату, оплачувати оренду житла дочки та її гордого чоловіка.
Я вирішила піти до доньки на вихідних, щоб її чоловік був вдома. Демонстративно виклала принесені продукти, зять навіть уваги на це не звернув. Зате коли я ще раз запропонувала переїхати до мене, тому що зараз вони окрему квартиру не тягнуть, розкудахтався.
– Ми не переїжджатимемо. Я сказав, що ми житимемо окремо, і моє рішення не змінилося.
– Говорити, – кажу, – ти вмієш, – а ось сім’ю утримувати у тебе виходить погано. Скільки ти отримуєш за місяць? А ви витрачаєте скільки? А різницю де берете?
Зять образився і заявив, що ось про це він і каже – я допомогла, а тепер йому цю допомогу постійно згадуватиму. Звичайно буду! Тому що не в його становищі грати в гордість. Сам сім’ю утримувати не може, у своєї мами не просить, гордість заважає, розумних порад не слухає з тієї ж причини, зате його не вагається, що дочка у мене постійно грошей просить.
Донька його захищає постійно, просить мене висловлюватися не так різко. Я погодилася, але в такому випадку я відмовляюся платити їм за квартиру, ще за цей місяць заплачу, а далі не буду, нехай самі викручуються як можуть, якщо такі горді.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.