Якось я дізналася, зовсім нещодавно, цікавий нюанс про свою рідну сестру. Я звісно здивована, бо сама ніколи б такого не вчинила.
Виходить, донька моєї сестри Людмили десь шостий рік вже так живе зі своїм чоловіком. Чоловік Світлани платить гроші за оренду квартири своїй власній дружині, і не знає про це. Я ще такого не зустрічала ніколи, дуже цікава ситуація.
– Ну почекай! По-перше, платить він не дружині, а мені, своїй власній тещі гроші: юридичній господині квартири. А вже які там домовленості між мною і моєю дочкою, це тільки наша справа, його вона абсолютно не стосується. Правильно? А по-друге, особисто йому яка різниця? Свого власного даху над головою у нього в столиці немає і не зрозуміло, чи колись буде, орендувати житло йому треба було б в будь-якому випадку. Він і до весілля орендував квартиру, а сама розумієш, яка зараз оренда велика. Прийшов до нас з одним лише з чемоданом мій зять. Міг зараз орендувати житло у чужих людей, але у своїх все-таки приємніше жити, я вважаю, – намагалася пояснити мені Людмила.
– Робити в цій квартирі можна все, що завгодно, не питаючи: будь-який ремонт, будь-яку перестановку – будь ласка, я тільки «за». З перевірками до них ніхто не ходить, їх не виселять раптово серед ночі з чемоданами і дитиною на вулицю, несподівано, як завжди. Сусіди ставляться нормально до них, як до постійних мешканців, це ж теж важливо. І по грошах я ціну високу їм не говорила, домовилися навіть трохи нижче за ринок. З вулиці таку квартиру в цьому районі він би за стільки не зняв, ще й такий скрутний час для України, я їм зараз взагалі знижку хорошу зробила. Так що скаржитися йому, я вважаю, нема на що. Я думаю, що мій зять ще дякувати мені має за все. Я їм багато добра цим зробила.
Квартира, про яку йде мова – аж ніяк не палац, тим не менш досить таки велика по метражу двокімнатна. Людмила ще давно купила квартиру сама, в кредит.
– На жаль, дісталися мені ці метри важкою працею, тому я добре знаю ціну цій квартирі, – наполягала Людмила.
Свого часу сестра моя отримала невелику спадщину – частина грошей від продажу батьківського будиночка в невеличкому селі. Додала трохи своїх накопичень і вклала кошти в квартиру в споруджуваному будинку, на залишок суми взявши кредит.
Знайомі усі засуджували мою сестру, казали, що вчинила нерозумно – мовляв, навіщо ти в це влізла? Ти мати-одиначка, який може бути ще кредит. Це великий борг на багато років, а раптом роботу втратиш? Так мені і самій страшно було, адже це такі великі гроші.
А моя сестра сестра зважилася на це, і не пошкодувала. Знала, що дочка росте у мене, що їй теж житло потрібно буде рано чи пізно – своє, окреме, щоб мала дах над головою.
Кредит Людмила виплатила приблизно до моменту закінчення дочкою інституту, і на випускний урочисто подарувала дівчині ключі. Втім, переїжджати від матері в квартиру донька не поспішала. Потихеньку зробили в новій квартирі ремонт, купили меблі, побутову техніку – в цих витратах донька Світлана брала участь вже повноцінно, оскільки вже працювала і мала свій власний дохід.
А через якийсь час дочка Людмили зустріла Романа. Стосунки розвивалися стрімко, і незабаром постало серйозне питання про те, що молоді хочуть спробувати пожити разом.
Ось тоді Людмила своїй дочці і запропонувала цей варіант. Порадила не говорити, що квартира ця – її. Адже вона так на мене і оформлена залишилася. Запропонувала – скажи своєму чоловікові, що мама здає квартиру в оренду, грошей просить порівняно небагато, нам готова зробити знижку ще. Квартира хороша, чиста, в новому будинку, метро поруч, до роботи добиратися дуже зручно та швидко. Вмовляй його, сказала Людмила Світлані, орендувати нашу квартиру. Гроші нехай переводить мені на карту, а я тут же буду пересилати їх тобі.
У перший момент Світлані такий план здався дуже нерозумним. Говорити неправду, викручуватися – навіщо це треба? Але мати зуміла її переконати, що в такій ситуації – нічого страшного. Гроші можна збирати на рахунку, і потім купити на них щось потрібне для своєї сім’ї. Зрештою, рано чи пізно буде потрібно квартира більшої площі, ось тоді вони і стануть в нагоді. Та й взагалі, в усі часи розумні жінки мали, так би мовити, заначку – гроші, про які чоловікам знати не треба.
Хіба мало, як складеться життя згодом, коли роки минуть. Все одно коли-небудь буде дитина, декрет – ось тоді гроші і стануть в нагоді.
– Жінці привести чоловіка чоловіка в свою квартиру якось неправильно! – виправдовувалася мені сестра. – Раптом не уживеться, наприклад? Скажеш – мати веліла звільнити квартиру, мовляв. І взагалі, хай не розслабляється! Нехай знає з самого початку, що йому треба заробити на житло для своєї сім’ї. З якого дива йому жити безкоштовно? Зараз звикне, що все легко дається, а потім й на роботу взагалі не захоче ходити.
В результаті ось уже 5 років так і живуть Світлана з чоловіком. За цей час багато що змінилося – молоді зареєстрували шлюб, народили дитину, Світлана сиділа два роки в декреті, потім взяла няню і вийшла на роботу. Щомісяця чоловік переводить тещі суму на карту – в рахунок оплати оренди квартири, в якій вони живуть. Людмила тут же перекидає гроші на карту дочки.
– Це її квартира, купувалася для неї, я ні на що не претендую, мені нічого не треба! – каже вона спокійно.
Людмила досі працює, отримує зарплату і в грошах такої великої потреби зовсім немає.
– Слухайте, а раптом зять дізнається, що ви його всі ці роки ось так за ніс водите? – якось сказала я сестрі відверто.
– Так як він дізнається щось? – навіть вірити в це не хоче Людмила. – Світлана йому не скаже ніколи нічого, я теж говорити не збираюся правду своєму зятеві. А ці гроші вже кілька разів дуже виручали дочку. Тепер ось дякує кожен раз, що надоумила її свого часу так вчинити. Зараз такі важкі часи, а в неї гроші є. Якби вона мене не послухала, то вже б з чоловіком витратили всі гроші. А так я усім їм забезпечила хороше майбутнє, бо вони економили гроші.
Світлана дуже вдячна своїй мамі, але таки боїться, що колись чоловік дізнається і може їй не пробачити. Кожного дня хвилюється, що колись її шлюб таки може зруйнуватися. А я вважаю, що сестра дуже негідно себе повела. Я б такого ніколи не зробила. Хіба я не права?
Фото ілюстративне.
