Моя свекруха з самого початку мене не злюбила, а все тому, що я з села. При цьому жодні мої досягнення до уваги не бралися.
Вона воліла бачити своєю невісткою якусь міську панянку. Але її син вибрав мене.
Так, я приїхала з села, але я сама своїми знаннями поступила в університет, вчилася на державній формі, закінчила з червоним дипломом.
Зате тепер мене високооплачувана робота і власна квартира.
До одруження зі мною мій чоловік жив з своєю мамою в їхній однокімнатній квартирі.
То ж без перебільшення я можу сказати, що мій чоловік, після того як одружився зі мною, перейшов на вищий щабель.
Я оплатила чоловікові підвищення кваліфікації, влаштувала його на хорошу роботу, народила дитину.
Але оскільки так вийшло, що я більше заробляла, то в декреті з нашою донькою сидів чоловік. Ми вирішили, що для бюджету нашої сім’ї так буде краще.
Але я не врахувала одного моменту – коли я була на роботі, в моїй квартирі хазяйнувала свекруха.
Вона щодня приходила допомагати, бо була впевнена: син не впорається з її онукою.
Вона не розуміла, як я так залишила дитину на чоловіка і вийшла на роботу.
Допомоги від неї було небагато. Але зате тепер вона могла всім розповідати, яка я погана господиня, мати і дружина.
Вона ходила і усім навколо скаржилася, як вона, бідна, у мене перепрацьовується, а я навіть дякую не кажу.
Я мовчала і дивувалася: навіщо чоловікові, який сидить вдома, прасовані сорочки?
Але якщо у його матері багато вільного часу і їй зайнятися нічим – нехай прасує.
В один прекрасний день, свекруха приречено повідомила, що через мене звільнилася з роботи, бо має ж бути вдома господиня.
То ж я прийшла додому і вирішила раз і назавжди все з’ясувати.
Я пояснила свекрусі, що ми спокійно могли б обійтися і без її допомоги. Готувати з моїх же продуктів і потім самій же все з’їдати – справа не хитра.
Мама чоловіка за це на мене дуже образилася і повідомила, що більше до мене не прийде.
Мені стало значно легше, коли вона закрила за собою двері. А от чоловік став на бік своєї матері, який вважав, що я незаслужено її образила і маю тепер попросити вибачення.
Він поставив мене перед вибором: або вибачитися перед його мамою, або йти в декрет, а він піде на роботу.
Чоловік вийшов на роботу, я пішла в декрет. І отетеріла: зарплата чоловіка стала вважатися зарплатою чоловіка.
Нам з донькою передбачалося жити на мої декретні.
Нам би двом вистачало цих грошей, але ж чоловік хотів добре їсти, не купуючи нічого.
Я пробувала з ним поговорити, пояснювала, що це ненормально, але розмови не дали ніякого результату, тому що йому мама сказала, що його зарплата – це тільки його гроші.
Мене він утримувати не збирався, і прямо мені про це сказав. Він дуже швидко забув, що довший час працювала лише я, і те, що живе він в моїй квартирі, теж чомусь забув.
Мені все це дуже набридло, я навіть вже думала про розлучення, але не все так просто. Я вийшла заміж пізно, коли мені було 37 років. До цього, у мене не було часу на влаштування особистого життя.
Я на роздоріжжі. З одного боку – залишитися одній з дитиною в 40 років.
Забезпечити дочку я можу, просто я не хочу, щоб вона росла без батька.
З іншого боку – видавити з себе це «вибачте», прогнутися перед свекрухою і залишитися при чоловікові.
Що робити – не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
