fbpx
Життєві історії
Я вийшла заміж пізно, коли мені було 37 років. Поки я була на роботі, до мене додому стала приходити свекруха і наводити свої порядки. А коли я сказала, що я проти, то мій чоловік став на сторону своєї мами

Моя свекруха з самого початку мене не злюбила, а все тому, що я з села. При цьому жодні мої досягнення до уваги не бралися.

Вона воліла бачити своєю невісткою якусь міську панянку. Але її син вибрав мене.

Так, я приїхала з села, але я сама своїми знаннями поступила в університет, вчилася на державній формі, закінчила з червоним дипломом.

Зате тепер мене високооплачувана робота і власна квартира.

До одруження зі мною мій чоловік жив з своєю мамою в їхній однокімнатній квартирі.

То ж без перебільшення я можу сказати, що мій чоловік, після того як одружився зі мною, перейшов на вищий щабель.

Я оплатила чоловікові підвищення кваліфікації, влаштувала його на хорошу роботу, народила дитину.

Але оскільки так вийшло, що я більше заробляла, то в декреті з нашою донькою сидів чоловік. Ми вирішили, що для бюджету нашої сім’ї так буде краще.

Але я не врахувала одного моменту – коли я була на роботі, в моїй квартирі хазяйнувала свекруха.

Вона щодня приходила допомагати, бо була впевнена: син не впорається з її онукою.

Вона не розуміла, як я так залишила дитину на чоловіка і вийшла на роботу.

Допомоги від неї було небагато. Але зате тепер вона могла всім розповідати, яка я погана господиня, мати і дружина.

Вона ходила і усім навколо скаржилася, як вона, бідна, у мене перепрацьовується, а я навіть дякую не кажу.

Я мовчала і дивувалася: навіщо чоловікові, який сидить вдома, прасовані сорочки?

Але якщо у його матері багато вільного часу і їй зайнятися нічим – нехай прасує.

В один прекрасний день, свекруха приречено повідомила, що через мене звільнилася з роботи, бо має ж бути вдома господиня.

То ж я прийшла додому і вирішила раз і назавжди все з’ясувати.

Я пояснила свекрусі, що ми спокійно могли б обійтися і без її допомоги. Готувати з моїх же продуктів і потім самій же все з’їдати – справа не хитра.

Мама чоловіка за це на мене дуже образилася і повідомила, що більше до мене не прийде.

Мені стало значно легше, коли вона закрила за собою двері. А от чоловік став на бік своєї матері, який вважав, що я незаслужено її образила і маю тепер попросити вибачення.

Він поставив мене перед вибором: або вибачитися перед його мамою, або йти в декрет, а він піде на роботу.

Чоловік вийшов на роботу, я пішла в декрет. І отетеріла: зарплата чоловіка стала вважатися зарплатою чоловіка.

Нам з донькою передбачалося жити на мої декретні.

Нам би двом вистачало цих грошей, але ж чоловік хотів добре їсти, не купуючи нічого.

Я пробувала з ним поговорити, пояснювала, що це ненормально, але розмови не дали ніякого результату, тому що йому мама сказала, що його зарплата – це тільки його гроші.

Мене він утримувати не збирався, і прямо мені про це сказав. Він дуже швидко забув, що довший час працювала лише я, і те, що живе він в моїй квартирі, теж чомусь забув.

Мені все це дуже набридло, я навіть вже думала про розлучення, але не все так просто. Я вийшла заміж пізно, коли мені було 37 років. До цього, у мене не було часу на влаштування особистого життя.

Я на роздоріжжі. З одного боку – залишитися одній з дитиною в 40 років.

Забезпечити дочку я можу, просто я не хочу, щоб вона росла без батька.

З іншого боку – видавити з себе це «вибачте», прогнутися перед свекрухою і залишитися при чоловікові.

Що робити – не знаю.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page